Наші в Луврі: Дмитро Левицький

Козаки кепкували: «Ну, і ніс! На двох ріс, а одному дістався» або: «Ніс, як кендюх, зріс: у рота заглядає, зуби перевіряє» – і давали носієві екзотичної частини тіла прізвисько «Ніс». У 1675—1680 pp. з Правобережної України на Полтавщину переселився священик Василь Ніс і одержав парафію Михайлівської церкви в селі Маячка, на півдні Полтавщини. Нащадки Василя […]