Високий, голий цибик (цибух) із квіточкою на маківці нагадував мені сусіда Івася – худющого, довгоногого підлітка з непокірною кучмою на голові. Недаремно ж його кличуть Циба, Цибатий! Ці слова так запахли мені молодою зеленню цибулі, навіяли спогад. Як бабусечка сидять на городі, тримають окраєць хліба та квітконосну стрілку цибулі; їдять і приговорюють: – І як […]