21 жовтня 1056 р. киянин диякон Григорій вивів першу літеру нового твору. 12 травня наступного року він завершив працю. В історію рукопис увійшов під назвою «Остромирове Євангеліє» і містить євангельські читання для неділі та свят. «Остромирове Євангеліє» переписане з староболгарського оригіналу для новгородського посадника Остромира, який у написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської).
Її 294 аркуша прикрашені прекрасними заставками, коричневий фон яких виконаний золотом, трьома великими мініатюрами.
До виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою зі східнослов’янських рукописних книг, збережених до нашого часу.
