19 травня 1769 р. у Києві помер 72-річний художник Григо́рій Левицький Ніс, батько та учитель художника портретиста Левицького Дмитра Григоровича.
Козаки кепкували: «Ну, і ніс! На двох ріс, а одному дістався» або: «Ніс, як кендюх зріс: у рота заглядає, зуби перевіряє» – і давали носієві екзотичної частини тіла прізвисько «Ніс». У 1675—1680 pp. з Правобережної України на Полтавщину переселився священик Василь Ніс і одержав парафію Михайлівської церкви в селі Маячка, на півдні Полтавщини. Нащадки Василя Носа були парафіяльними священиками в Маячці.
Священиком був і Григорій Кирилович, який змінив родове прізвище Ніс на Левицький. Він побачив світ у селі Маячці близько 1697 р. Хлопчик був дрібненьким, гостроносеньким, не завжди здатним дати здачі кривдникам, які його дразнили, обігруючи прізвище. Освіту Гриць отримав у Києво-Могилянській академії, упродовж 13 років жив і навчався за кордоном, переважно у Вроцлаві (Польща) та Німеччині, виконав низку мідьоритів та ілюстрацій.
У 1735 р. повернувся до Києва, свою церковну парафію здавав у оренду іншим священикам. Григорій Ніс побудував будиночок на Подолі; одружився з дворянкою Агафією Левицькою і до свого прізвища додав прізвище дружини: Ніс-Левицький. Народив четверо синів і дочку. Для старших Дмитра й Івана батько став першим учителем.
Григорій Ніс працював «справником Києво-Печерської друкарні». У 1735 р. митець створив пишну барокову рамку для оголошень про урочисті театралізовані диспути, що влаштовувалися у академії – це перший відомий зразок реклами: плаката-афіші на східнослов’янських теренах. Митець створив гравюри до видання Євангеліє 1737 р., київським виданням Апостола 1738 р. Автор гравюр до видань Києво-Печерської друкарні (“Філософії Арістотелевої” — диспуту в Києво-Могилянській академії на честь братів Розумовських, виданого у Львові (1745 р.). Книга ілюстрована гербом і родовідним деревом графів Розумовських, заставками.
У 1752 р. до Києва прибував із Петербурга художник Олексій Антропов, керівник оздоблювальних робіт у церкві Андрія Первозванного, вибудуваній за проектом Б. Растреллі. Упродовж трьох років Григо́рій Левицький разом із сином Дмитром розписували стіни в Андріївській церкві. Вони – автори «Панно з сіячем».
НА ФОТО: Портрет Г. К. Левицького, Худ. Д. Г. Левицький син, 1779 (Державна Третьяковська галерея, м. Москва, РФ).
