«Мартос» — назва гори та міста в іспанській провінції Хаен. Місто у 1225 році відвоювали у маврів і подарували монахам ордену Калатрави. «Де Мартос» – прізвище іспанських маркізів.
Представники роду Мартосів поселилися на півдні України, почали козакувати.
Козацький рід Мартосів відомий із кінця XVII ст. Першими до нас дійшли імена Василя Мартоса та його синів – Мартина та Павла.
Мартин Мартос був лубенським полковим суддею (1698-1706), загинув за часів гетьманства Мазепи. Мав Мартин трьох синів (Василь, Михайло та Іван) і дочку Марію. Василь Мартинович мав сина Петра (народився в 1754 році у м. Ічня (Чернігівщина), відставний корнет, батько Романа та Івана).
Іван Петрович (1753 – 17 квітня 1835) – відомий «російський скульптор», автор пам’ятника «Дюку», який став символом Одеси. 
Скульптор створив в Україні меморіал Кирилу Розумовському в Батурині, П. Румянцеву – Задунайському в Києво-Печерській лаврі, І.Висоцькому в Видубецькому монастирі в Києві, Потьомкіну – Таврійському в Херсоні.
Двох синів, Микиту та Олексія, Іван Петрович привів у військо 1812 р. (перші зображення ліворуч). 
Микита Іванович (1782 — 1813), талановитий скульптор і архітектор, із золотою медаллю закінчив Петербурзьку Академію мистецтв. Микита Іванович— за державний рахунок, на правах стипендіата поїхав за кордон удосконалювати свою професійну майстерність. У 1813 р., коли Наполеон окупував Італію, французькі солдати убили 30-річного Микиту Мартоса. Разом із Микитою у Римі стажувався його друг Абрам Мельников, який потім одружився з молодшою сестрою Микити – Любою. А. Мельников – автор проекту площі Дюка в Одесі.
Олексій Іванович (1790 – 13(25).8.1842) – український історик. 
До цієї гілки Мартосів належить Петро Іванович Мартос (1811 — 1880) – закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, учився разом із Євгеном Гребінкою, товаришував із Миколою Гоголем. Був військовим, відставний штабс-ротмістр став успішним поміщиком. У 1839 р. у Петербурзі Євген Гребінка познайомив Петра Мартоса з Тарасом Шевченком. Власним коштом 26 квітня 1840 р. у Петербурзі Петро Мартос видав першу збірку «Кобзар» Тараса Шевченка.
