Ілля Рєпін та Олександр Мурашко – вчитель і учень. Їх багато що з’єднувало: наприклад, тема козацтва і кошовий Сірко.
Вчитель уславився «Запорожцями», які під проводом Сірка писали листа султанові. Для образу кошового Рєпіну позував уславлений генерал Михайло Драгомиров.
Програмна конкурсна робота-картина 25-літнього Олександра Мурашка «Похорони кошового» (1900) – не випадкова.
Картина учня – своєрідне продовження теми: похорон кошового Івана Сірка. Там був героєм сміх, тут все: скорбота, розгубленість.
Виділяється двометрова фігура й обличчя старого козака, який на шкіряній подушці несе булаву, символ влади в Україні. Для цього образу художнику позував шістдесятилітній Михайло Старицький — нащадок князя Володимира Великого. Символічно, що нащадок князя Володимира пропонує булаву глядачеві. Бери!
Видатний письменник, автор відомої п’єси «За двома зайцями». Михайло Старицький продав маєток, вклав усі кошти, щоб створити й утримувати українську трупу. Прикметно, що Старицький зверхньо дивився на російського царя: це йому дозволяв зробити не тільки двометровий зріст, а й тисячолітній аристократичний родовід. Він навіть акторам платив більше, ніж цар у власній трупі.
Коли М. Старицький збанкрутував, він звернувся до акторів-корифеїв на певний час знизити зарплату, але патріоти не погодилися.
За цю картину О. Мурашко отримав стипендію для поїздки за кордон.
Коли червоні терористи вбили геніального художника, ховали ж О. Мурашка так, як він зобразив на полотні. Укриту червоною китайкою труну учні несли на руках до Лук’янівського цвинтаря.
Полотно зберігається у Національному художньому музеї України.
