25 березня 1747 р. народився Олександр Андрійович Безбородько , козацький полковник, член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II.
У 1783 р. він замовив українцю Дмитру Левицькому портрет однієї зі своїх коханок Анни Давіа Бернуцці. Акторка з Італії, оперна співачка (сопрано) почала виступати з 18-ти років на сцені італійського театру в Амстердамі. У 1776 р. Анна Давіа де Бернуцці виступала у Варшаві. Там вона познайомилася з гетьманом Михайлом Казимиром Огінським, який став її спонсором. Згодом коханка погодилася підписати контракт на три роки роботи у приватному театрі гетьмана в Слонімі. Правда, після бурхливої весни та літа Анна не витримала сумної осені – і втекла.
Втім, у неї був талант знаходити спонсорів. Від старшого на три роки від неї Огінського вона подалася до молодшого на ті ж три роки Олександра Безбородька. Теплий голосок Анни міг розтопити холодильник, тому гаманець царського радника не встояв – і майже десять років утримував співачку. Князь давав Анні щомісячно на життя 8000 рублів золотом. Відправляючи її в Італію на відпочинок, подарував їй грошима та алмазами 500 000 рублів. За цей час Анна встигла познайомитися зі співаком опери-буф Джованні де Бернуцці, вийти за нього заміж, не перестаючи обслуговувати Безбородька.
Може, так би і тривало, але добрі люди донесли цариці, скільки радник витрачає на співачку – і її виселили за 24 години. Подалася Анна до Огінського, але вакансій не було, тому повернулася до Італії.
Ми ж маємо чудовий портрет майстра Левицького, який розкрив основні риси красуні: облудність і продажність. Полотно зберігає Третьяковська галерея.
Залишити відповідь