Зруйноване війною Запоріжжя, від вокзалу до заводу їде кілька танків, шепочуться у дворі за столом дядьки, а ми підслуховуємо.
– Допетрають чи ні ? – роздумував дядько Петро.
– А як втямлять, то бідному козакові білі ведмеді світять…, – додав тато.
– Ти диви, невже там (палець дядька високо здійнявся) є люди ?
Кинулися до тлумача Миколи, старшим, визнаним авторитетом. Той пояснив, що до 300-річчя приєднання України до Росії вулиця Ростовська (в Запоріжжі) одержала ім’я Богуна, інші нюанси розмови дорослих він теж не зрозумів. Через кілька днів ми з татом поїхали на виселок Чкалова і пройшлися вулицею Івана Богуна. Мені запам’яталася річка Мокра Московка тоді ще чистенька, її берег, порослий вербами, та невеликі будиночки. Тоді я почула вперше про славного козака, а з часом дізналася більше.
Отакої! Значить, невідомий відважний чиновник зважився назвати вулицю Запоріжжя іменем державника, який у 1654 році відмовився визнати зверхність північного сусіда. І слава Богу! що органи тоді не допетрали. Тільки й сьогодні я не знаю імені того українця-відчайдуха, який у темряві тоталітаризму запалив запоріжцям свічу надії.
