7 лютого 1799 р. у с. Гамаліївка (село, успадковане від матері Марії Гамалії) на Полтавщині упокоївся 76-річний козак, останній полковник Чернігівського полку Запорізького козацького війська, потім генерал-майор російської армії Петро Степанович Милорадович.
Рід графів Храбреновичів- Охмукевичів- Милорадовичів походив з Герцеговини. Мали вони й гідність грандів Іспанії за допомогу своїми кораблями в завоюванні Америки.
Під час московсько-турецької війни 1711-го р. брати Михайло, Гаврило та Олександр Милорадовичі з єдиного в країні православного роду на прохання Петра I підняли антимусульманське повстання у Сербії, але були розбиті турками та втекли до Росії. Троє синів Іллі Милорадовича отримали великі маєтки на Гетьманщині. Вони були внесені до дворянських родоводів Чернігівської, Полтавської та Катеринославської губерній, займали високі пости (серед нащадків ціла плеяда губернаторів) переважно в Україні.
Милорадовичі брали шлюби тільки з представниками знаних українських родів (Полуботки, Скоропадські, Тарновські, Стороженки та інші), тому материнська лінія – українська. Відомий Михайло Ілліч Милорадович (1650 — 14 (25 вересня) 1726) — полковник гадяцький (1715–1726). У 1723 році підписав Коломацькі петиції 1723 до російського уряду. Про нього писав український поет Степан Руданський
«Що робити, — каже, — царю,
З тими козаками?
Либонь, вони хотять знову
Битись з москалями!
Шумить, гуде Україна,
Козаки гукають,
А найбільше Милорадич
З Маркевичем грають».
А от його брат не встояв перед спокусою. Гаврило Ілліч Милорадович — гадяцький полковник (1727–1729). Був усунений від полковництва гетьманом Данилом Апостолом за численні зловживання.
Онук гадяцького полковника Війська Запорізького Михайла Ілліча – Милорадович Петро Степанович народився близько 1723 р. у с. Пізняки Чорнуського р-ну Полтавської обл. Був одним із семи синів бунчукового товариша Степана Михайловича Милорадовича та Марії Михайлівни (уродженої Гамалії). 12-річним підлітком брав участь у війні з Османською імперією 1735—1739. У 1737 р. був під Очаковом, а з 1738 р. розпочав служити в Сербському гусарському полку. У 1739-1740 рр. навчався у Київській духовній академії, товаришував із земляком Григорієм Сковородою. Крім латини, вивчав гебрейську, грецьку та німецьку мови.
Петро Степанович не закінчив навчання в Київській духовній академії, поступив на службу військовим канцеляристом у військову генеральну канцелярію, а згодом його перевели у Військовій генеральний суд. Збереглися листи його матінки, яка посилала синові діжечку вишень, меду, інші харчі.
Розумний, старанний, релігійний юнак мав могутню підтримку дядька – О. Безбородька, тому у 1762 р. став полковником Чернігівського полку.
13 лютого 1764 р. полковник одружився дочкою бунчукового товариша Семена Яковича Полуботка, правнукою Павла Полуботка – Софією Семенівною Полуботок. Добрий, м’який характер дружини, її скромна краса і величезне віно (Милорадович після шлюбу став найбагатшою людиною в Україні) сприяли життю родини. У шлюбі у них народилося троє дітей — Григорій, Анастасія (в заміжжі Лашкевич) і Марія (померла в 16 років). При пологах Марійки дружина Милорадовича померла. Чоловік пережив її на 25 років, але більше не одружувався.
Доводилося полковникові залишати родину і йти на російсько-турецьку війну. Генерал-фельдмаршал Розумовський і генерал-аншеф Долгоруков-Кримський відгукувалися з великою похвалою про Милорадовича — говорили, що він відмінно править своїм полком, добре ставиться до людей і коні добре вгодовані.
Старша дочка генерала Анастасія жила у своєї бабуні Анастасії Степанівни Полуботко. Там вона без згоди татка вийшла заміж. Милорадович обурився й подав на дочку й тещу позов, а судити мав рідний син Григорій. Тільки втручання Безбородька, митрополита примирили родину.
У чині генерал-майора Милорадович вийшов у відставку. Оселився у Гамаліївці, багато читав, зібрав бібліотеку, висилав гроші на низку українських монастирів. Побудував у Чернігові першу церковно-приходську школу для своїх селян і утримував її. Опікувався Милорадович загальноміським притулком, збудований коштом його батька.
Залишити відповідь