Місце клізми змінити не можна

Давним-давно, коли ще діти вірили у побудову соціалізму, у Запоріжжі почали планувати для американських спеціалістів Соцмістечко, тобто шостий виселок. Для цього прислали цілий загін архітекторів: інтернаціональна команда братів Весніних і їхніх учнів (Євген Бельман, Віктор Веснін, Георгій Вегман, Леонід Гершович, Іван Козлінер, Микола Джемсович Коллі, Лавров, Масслих, Георгій Орлов, С. Г. Андрієвський, Ольга Яфа. ), жодного українця серед них не було. Чи не тому наше місто чуже серцю? Я тут народилася, це земля моїх пращурів, понівечена окупантами.
Узяли лінійку – і прокреслили вулиці, як у Америці стріт і авеню, тільки в Запоріжжі всі вулиці були Продольними або Поперечними, і лише дві мали власні назви: Раднаркомівська (на ній були готелі для міністрів) та Алея Ентузіастів ім. Серго Орджонікідзе (пізніше пр. Сталіна, нині пр. Металургів). Рухався алеєю кінний транспорт, з 1926 року додалися таксі, з 1949-го – тролейбус №1. Робочий люд міста послуговувався паровозами, власними ніжками та паромом (на Правий берег), з 1932-го трамваєм.
Архітектура була прогресивною, конструктивістською: швидко ставили коробки; у квартирах не планували жодної кухні (Нащо? Є ж квартал-їдальня!), не було душових (є ж одна на квартал лазня!). Добре, що туалетів не відмінили.
Був серед архітекторів Георгій Орлов. У Курську росіянин народився, у Москві вчився, у Запоріжжі пригодився. Він автор проекту клубу «Дніпроенерго» в Запоріжжі (1939); відбудовував машинний зал ГЕС, спроектував колосальне приміщення – туалети, схожі на станцію метро. Завжди чисто, прохолодно, безкоштовно. На дворі гіпсова ведмедиця з малими, на якій немало з нас фотографувалося.

Майже сім десятків літ простояли сортири, але й вони загинули від покращання, амінь проспівали трамваям, лавочкам, деревам…
Лишилося нікчемне одоробло – Клізма – пам’ятник загиблим туалетам у місті майбутнього. На фото будинки американського кварталу. Другий праворуч – закритий для українців заклад: спецкрамниця для іноземних спеціалістів. У цьому кварталі зберіглася вуличка, точніше проїзд імені національного героя США Сигізмунда Леваневського.