– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пиВососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився Московський уголовный сыск (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – Московский уголовный сыск отдел розыска
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку
– Московский уголовный розыск (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. заключенный каналоармеец.
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись сама… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувало!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р.?
– 24 тисячі (близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
– А тепер подумай: З чого починалося будівництво щасливого соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 000 мешканців області було репресовано ( кожний третій!).
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків звільнено для переселенців.
А потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Не дивлячись на два голодомори, знищення кобзарів та священиків, ліквідацію «ворогів народу» населення Запоріжжя зросло: у 1939 році – 266 000 осіб.
– Неписьменні кримінальники стали корінними «запоріжцями»?
-Саме так, голубонько. Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ “є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу”. На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Утвердився міф про зверхність росіян і відсталість тупих хохлів. За наступні 10 років після війни, голоду, репресій і депортацій, здійснених німецькими та радянськими завойовниками, населення Запоріжжя зросло на 184 000 ( 450 000 осіб на 1949 рік ); у 1976 році – 758 000 осіб, у 1981 році – 812 000 осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей; страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака.
На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей – прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від пролетаріату, бо мала психологію послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокував зігнутий і недолугий Тарапунька.
– Це було тільки у Запоріжжі?
– Ні, Хомівно, це було у Донецьку, Кривому Розі, Луганську. Як бачиш, тиблі дуже агресивні та цілеспрямовані.
Залишити відповідь