Юрій Русов – молодший син Олександра та Софії Русових, брат Михайла Русова.
Ще до народження Юрія родина з двома дітьми пережила 13 обшуків, п’ять арештів. Сорокарічна дворянка шведсько-французького походження Софія Русова 8 січня 1895 р. народила сина Юрія у в’язниці Харкова, хрестив його тюремний лікар.
Початкову освіту хлопчик здобував удома, а потім, оскільки родина мешкала у Петербурзі, у 1908–1909 рр. навчався у 4 класі престижної Петербурзької приватної гімназії Карла Мая. У зв’язку з переїздом батька до Києва, де О. О. Русов з вересня 1908 р. викладав статистику у щойно створеному Київському комерційному інституті, Юрій разом із матір’ю перебрався також до Києва. Його було зараховано до 5-го класу приватної гімназії В. П. Науменка, яку Ю. О. Русов закінчив у 1913 р. і вступив на природничо-математичний факультет Київського університету Св. Володимира. Під час подій 1917 р. його було обрано делегатом від Київської студентської громади до Центральної Ради. 23-річний випускник Київського університету Ю. Русов працював молодшим асистентом кафедри зоології Кам’янець-Подільського державного українського університету.
Саме в Кам’янці він закохався у чорняву киянку Наталію Ґеркен-де-Лаваль, племінницю історика Дмитра Антоновича (1877–1945). 
Дівчина була трохи молодшою, але ніколи не казала дати народження. Наталя – талановита художниця, навчалася в Українській Академії Мистецтв у Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, у класі Василя Кричевського (1918-1920). Разом із батьками дівчина переїхала до родичів у Кам’янець-Подільський.
Молоді люди покохалися і у Кам’янці обвінчалися. Згодом кандидат наук Юрій Русов служив санітаром у війську Директорії, а потім перебрався до Відня. Упродовж трьох років молодий науковець закінчив докторантуру з філософії.
У 1920-х рр. Ю. О. Русов викладав у вищих школах Чехословаччини: доцент Української Студії Пластичного Мистецтва у Чехо-Словаччині, професор Української Господарської Академії в Подєбрадах. Юрій Русов написав низку наукових праць: «Опис колекції риб з району Кам’янця-Подільського», «Риболовля в дельті Дунаю» (1929).
У Празі Наталя вчилася в Українській студії пластичних мистецтв Д. Антоновича (клас С. А. Мако). Одночасно Наталія навчалася в Паризькій національній школі декоративного мистецтва, вільним слухачем відвідувала лекції з історії мистецтва в Сорбонні в Парижі, у Флорентійському університеті, відвідувала майстерню театральної декорації в Ніцці, Українському вільному університеті в Празі. Працювала театральним художником у Флоренції, Парижі, Брно, Подєбрадах, Братиславі, Королівському театрі Дрездена.
Мати Юрія, Софія Русова, створила й очолили педагогічний інститут ім. Драгоманова у Празі.
У 1930–1941 рр. Юрій Русов очолював кафедру іхтіології у Національному зоологічному інституті в Бухаресті, друкував наукові праці у румунських, італійських, французьких і чеських фахових часописах. Наталя в ці роки була художником-декоратором Королівського театру в Бухаресті; виконала оформлення інтер’єру помешкань короля Румунії.
Співпрацювала з Берлінською кіностудією УФА (1933). Проектувала костюми для кіно, розробляла оформлення театралізованих свят у Флоренції, Парижі, Бухаресті, Чернівцях, Монреалі; створювала декорації, костюми, плакати для вистав і культурних акцій, організованих українською громадою в Празі й Подєбрадах (школою танців В. Авраменка). Експонувалася на виставках у Парижі, Римі, Празі, Чернівцях, Монреалі. Написала книжки “Свято державности” (1936), дослідження “Героїчний театр” (1939), мистецтвознавчі статті в англійській і французькій пресі. Серед графічних робіт Русової – обкладинки до книжок Ю.Русова “Карга”, “Наші визначні жінки” С.Русової, поезії О.Олеся, публіцистики Д.Донцова, власних видань.
Творчість, родина і пристрасне кохання складали життя Наталії. Її солодкий гріх – Дмитро Донцов. Коханці зустрічалися в різних місцях України. Добродії висловлювали Юрію співчуття, а він мужньо терпів те, що мало який чоловік зміг би… 
На початку вересня 1939 р. поляки інтернували Донцова в концтабір Береза Картузька. Там він провів два тижні, згодом Донцову вдалося перебратися до Румунії. Оселився в родині коханої. На кошти Юрія Русова Донцов видавав у Бухаресті український журнал “Батава”.
У 1941 р. Русови з Донцовим перебралися до Німеччини, мешкали в Берліні. Юрій був одним з лідерів українського гетьманського руху. Після війни еміграційний шлях Наталії, Юрія та Дмитра тривав: Німеччина, Франція, Великобританія, США, Канада. За цей час Наталія Ґеркен-Русова написала п’єсу «Шевченко у Репніних» (Філадельфія, 1947), кілька статей про Юрія Клена, нарис-спогад «Олена Теліга» (газета «Українець у Франції», 1947, № 13). У 1948–1949 рр. Юрій Русов працював у Торонто редактором тижневика «Український робітник» – органу Союзу гетьманців-державників у Канаді.
Нарешті Русови та Донцов оселилися у Монреалі. 25 років мешкали під одним дахом. Доктори наук Юрій Русов і Дмитро Донцов викладали у франкомовному Монреальському університеті, де Михайло Залеський очолював український відділ кафедри слов’янської філології. Ю. О. Русов став науковим співробітником Монреальського університету та його Дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан. До того ж він став одним із засновників кафедри слов’янознавства у вищеназваному університеті і викладав курси з української цивілізації та філософії.
Написав понад 30 наукових праць, в тому числі «Опис колекції риб з району Кам’янця-Подільського», «Риболовство в дельті Дунаю» (1929). Цікавою розвідкою є його праця «Душа народу і дух нації» (1948 р.) та спогади про батьків.
Наталія Ґеркен-Русова брала участь у художніх виставках, опублікувала спогади «З’ява на Аскольдовій могилі (З циклу київської містики)» та «Варка-перевізниця (Спогад у сорокаліття революції, або Як постав один із перших козацьких загонів на Коліївщині)» (ж. «Визвольний шлях», 1958).
2 серпня 1961 р. 66-річний іхтіолог Юрій Олександрович Русов раптово помер під час наукових досліджень на Канадській державній біологічній станції в Лорентійських горах за 70 миль від Монреаля.
Дмитра Донцова Наталя доглядала до останнього дня. Він помер 30 березня 1973 року.
28 грудня 1989 р. у м. Равдон (провінція Квебек, Канада) упокоїлася українська художниця, журналістка Наталія Ґеркен-де-Лаваль- Русова.
Залишити відповідь