Кістяківські

З роду в рід нащадки козака Костя кісткою в горлі ворогам стояли, діточок не один пучок мали. Тому й було кому козацьку республіку захищати. У битві під Полтавою усі чоловіки роду під прапори Мазепи встали і залишився в живих лише один Кістяківський.
Сто років потому Омелян Васильович Кістяківський був кріпаком петербурзького сенатора, героя штурму Ізмаїла Іллі Андрійовича Безбородька й одночасно управителем родовим маєтком графа в містечку Стольному, що в трьох кілометрах від Городища. У 1808 році І. А. Безбородько, навідавшись до свого родового маєтку в Стольному, дав «вільну» кільком хазяйновитим кріпакам, серед яких був і О. В. Кістяківський. Того ж таки 1808 року Кістяківські купили місце у Стольному на Зубріївській вулиці та побудували будинок на чотири кімнати. 1810 року Омелян Васильович помер, залишив дворічного сина Федора на виховання дружині. Певний час вони жили в Стольному. А після того як Федір закінчив Чернігівську духовну семінарію й одружився з донькою священика із сусіднього села Городище Яриною Ясминською і тесть передав зятеві свою парафію – Миколаївську церкву, переїхали до Городища.
Молода сім’я завела господарство, садок, згодом придбали млин і пасіку. Народили дітей. У своїй хаті влаштували школу для селянських дітей, там отець Федір безплатно навчав чужих і своїх дітей. Хоч батько був священиком, але п’ятьох синів виховав козаками. Павло Федорович був юристом. Микола Кістяківський, продовжив батькову лінію, працював священиком.
Федір і Василь пішли в медицину. Василь Кістяківський захистив докторську дисертацію, практикував і був викладачем Київського університету святого Володимира, потім – професором Гейдельберзького та Страсбурзького університетів.
26 березня 1833 р. у Городищі побачив світ Олекса́ндр Федорович Кістяківський, український вчений-криміналіст та історик права. Олександр закінчив Чернігівську духовну семінарію, потім – юридичний факультет Київського університету, став піонером української правової науки, не ниючи, що термінологічних словників немає, а мова – заборонена. У 30 років Олександр Федорович став приват-доцентом, а у 36 —докторська дисертація, професорська «мантія».
Досліджував О. Кістяківський українське звичаєве право, історію права та судовий устрій Гетьманщини. Опублікував близько 70 наукових статей у журналах «Киевская Старина» і «Киевские Университетские Известия». Зібрав і видав збірник законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1879). Автор праць:
«Дослідження про смертну кару» (1867);
«Елементарний підручник загального кримінального права» (1875) та інших.
Був одним із ініціаторів створення та головою Київського юридичного товариства. Брав участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
Олександр Кістяківський утверджував українську ідею морально й матеріально, хоч мав від того тільки неприємності по службі.
Він був членом нелегальної «Старої Громади» та історичного товариства Нестора-літописця. Громадівці присягалися щомісяця сплачувати десяту частину заробленого у фонд підтримки видання українських книжок, у родині послуговуватися тільки українською мовою, виховати своїх дітей українцями.
О. Ф, Кістяківський близько зійшовся з О. Русовим, П. Чубинським, В. Антоновичем. Його дружина Олександра (Леся) була рідною сестрою дружини В. Антоновича та двоюрідною сестрою автора нашого гімну Павла Чубинського.
Помер 62-річний О. Ф. Кістяківський, правознавець, який систематизував перший кодекс українського права, 13 (25 січня) 1885 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Усі сини Олександра та Лесі стали славою України:
Старший Володимир — фізико-хімік, один із кращих учнів Д. Мендєлєєва. 1918 р. брав участь у створенні Української Академії наук, став одним із перших академіків України;
Богдан (Федір), хрещеник В. Антоновича, відомий юрист, соціолог і філософ права, який підписував свої наукові статті псевдонімом «Українець»;
Ігор — юрист, міністр внутрішніх справ Української Держави часів П. Скоропадського;
син Юлій – вчений-юрист;
племінниця Наталя Павлівна Кістяківська – український літературознавець, позаштатний співробітник Комісії українського письменства ВУАН;
онук Юрій Богданович – видатний фізико-хімік, член Американської Національної АН, професор Гарвардського університету, член Американського комітету національної оборони (1944 – 1945), керівник відділу вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі та радник американського президента Ейзенхауера у справах науки і технологій. Його дослідження і відкриття в галузях кінетики реакцій у газовій фазі структури поліатомних молекул, термохімії органічних сполук, особливостей детонаційних хвиль стали цеглинами фундаменту світової науки;
онук Олександр Богданович Кістяківський (*13 серпня 1904, с. Хатки, нині у межах села Малий Перевіз Шишацького району Полтавської області — †22 червня 1983 м.Київ) – український зоолог-орнітолог, доктор біології, професор Київського університету імені Т. Г. Шевченка (у Києві живе дружина Олександра Богдановича – Ірина та правнучка Василя Федоровича Кістяківського – Тетяна).