Наливайко Северин народився близько 1560 року у м. Гусятині. Батько Северина кушнір, був «завзятим українцем», його до смерті замордували слуги польського магната О.Калиновського. Родина переїхала до Острога, старший брат був ректором в Острозькій академії, Северин Наливайко там здобував освіту. Юнацькі роки провів на Запоріжжі. Пізніше служив сотником надвірної корогви князя К.Острозького.
У 1594-1595 роках на чолі козацького загону разом із гетьманом Г.Лободою здійснив кілька успішних походів до Молдавії та проти турків. Після походу восени 1595 року в Угорщину Северин Наливайко почав організовувати визвольне повстання проти Речі Посполитої. Він звернувся з листом до польського короля, обґрунтовуючи доцільність створення в межиріччі Дністра та Бугу козацької території на чолі з виборним гетьманом, яка мала б служити плацдармом для боротьби з татаро-турецькою агресією.
Спочатку козацьким військом захоплено Волинь. 
Борис Карабулін. Взяття Луцька.
Потім бойові дії перейшли на терени Білорусі, де повстанці здобули Слуцьк, Бобруйск і Могилів. На початку 1596 року С.Наливайко об’єднав свої сили із загонами Г. Лободи й М. Шаули. 24 березня 1596 року під Білою Церквою козаки завдали поразки ворожому авангарду, а в бою біля урочища Гострий Камінь обидві сторони зазнали серйозних втрат. Тут замість важко пораненого Шаули Северин Наливайко був обраний гетьманом. Протягом року він утримував під козацьким контролем значну частину України та Білорусі.
Завершенню козацького повстання передувала жорстока кровопролитна битва. Довідавшись про наближення головних сил ворога, 12 000 козаків і членів їх сімей почали відступ на схід. 26 травня 1596 р. в урочищі Солониця, поблизу Лубен почалася героїчна оборона повстанців Северина Наливайка. Повстанці були оточені армією С.Жолкєвського й через 2 тижні капітулювали. Разом із кількома значними старшинами С. Наливайко був виданий полякам і після жорстоких тортур страчений 11 квітня 1597 року у Варшаві.
Повстання 1595-1596 років в Україні й Білорусі під керівництвом С.Наливайка було першим організованим рухом, що започаткував епоху національно-визвольної боротьби українського народу проти польського поневолення. Поряд із соціальними мотивами певну роль у ньому відігравав також релігійний фактор, про що свідчить розгром маєтків уніатського духовенства на Волині. Події 1595-1596 років справили таке сильне враження на польську громадськість, що шляхта почала називати українсько-білоруську православну опозицію «Наливайками». М. Грушевський зазначає, що «скоро по смерти Наливайко виріс до розмірів бунтівника-претендента на корону, кандидата на українського короля».
Героїчні подвиги С.Наливайка та його мученицька смерть майстерно зображені в романтичних поезіях М. Маркевича, Є. Гребінки, К. Рилєєва, стилізованих історичних піснях І. Срезневського, «Історії русів» тощо. У них гетьман виступає не лише як хоробрий провідник повстання, а й як виразник визвольних прагнень усього українського народу. С. Наливайка як національного героя згадує в поемах «Тарасова ніч», «Гайдамаки», у драмі «Назар Стодоля» і трагедії «Микита Гайдай» Тарас Шевченко. Ліна Костенко писала про Наливайка:
Був молодий і гарний був на вроду,
І жив і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
Його спалили в мідному бику.
Костянтин Ціолковський, засновник сучасної космонавтики, пишався, що він далекий родич гетьмана Северина Наливайка. Старший брат Ціолковського так і підписував офіційні папери – “Ціолковський-Наливайко”.
