Сумно й невесело не тільки у сотника Забрьохи. Покращення цін на продукти озадачило моїх колежанок-пенсіонерок. Сонечко, весна, а вони понурі…
– От хоч ти скажи, невже серед “обібранців народу” люди перевелися?
– Ні, Хомівно, наша земля не втомлюється людей родити. Уяви собі осінь 1919 р., уряд УНР відступає, вулицями вітер гасає, ганяє листя впереміжку з українськими гривнями, банки ж луснули.
До міністра освіти Івана Огієнка проходить Директор банку і пропонує оплатити гонорари за лекції та публікації валютою. «Я – громадянин УНР і не маю права отримувати гонорари валютою, а не гривнею», – відповів Огієнко, один із тих, хто не накрався на УНР.
– Ти ба – Людина! А у наших тільки стало лою гривню завалити.
