UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Основна риса – справжність

Основна риса – справжність

Teslenko
2 березня 1882 р. прийшов у світ Тесленко Архип Юхимович, український письменник. Згадуючи незлим тихим словом справжнього українця, будь ласка, пом’яніть і його нащадка – Олександра Тесленка.
Український письменник-фантаст Олександр Тесленко народився 22 грудня 1948 р. (за паспортом 1 січня 1949 р.) у Донецьку.
Його батько, Костянтин Макарович Тесленко (1917-1988) – рідний племінник письменника Архипа Тесленка; син учителя. Мати – Марія Павлівна Лісовська (1922-1981), письменниця. Костянтин і Марія студентами Харківського університету закохалися та побралися. Згодом випускники університету приїхали у Донецьк і викладали українську мову і літературу в середній школі № 75.
Як усі повоєнні діти Санько виховувався вулицею, бігав із ключем на шиї та шматком хліба з сіллю в руці. Пишався, що тато був шкільним учителем Василя Стуса; письменник-фантаст Віктор Савченко називав батька своїм учителем.
Школярем Сашко почав писати вірші, дебютував ліричною добіркою в альманасі «Вітрила», а потім надовго замовк. Пізніше у свою прозу щедро вкрапляв поезію, приписуючи її персонажам.
Непередбачене передбачення.
Захід сонця в густу траву.
Спогад перший. Останнє побачення.
Вічний докір. Невже я живу?
Наша совість народжена вдруге.
Хай з реторти, а все-таки є.
Передбачення болю і туги
Захід. Сонце. Твоє і моє.
Після середньої школи Сашко став студентом першого курсу Донецького університету. Якось він попросив у другокурсника Василя Голобородька почитати книгу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Після доносу добродіїв «куди треба» їх обох у січні 1967 року вигнали з комсомолу і з університету.
Довелося Тесленкові працювати на деревообробному заводі, а потім санітаром у хірургічній клініці. Сашко Тесленко згодом став студентом Київського медичного інституту ще і зіркою в гуртожитку, бо умів геть усе: слюсарювати, столярувати, ремонтував старі швейні машинки (і сам шив), розбирався в усіх електричних приладах, лагодив праски, телевізори, каміни.
04
06
Він писав прозу, у 1971 опублікував перше оповідання, знімав аматорські фільми, навіть намагався екранізувати власні повісті; учив угорську мову, перекладав твори московських письменників-фантастів. У цей період письменник Олександр Тесленко був частим гостем у родини Стусів.
У 1975 році закінчив медичний інститут, став лікарем-анестезіологом у клініці серцевої хірургії під керівництвом М.Амосова.
У 1978 р. працював старшим редактором відділу прози журналу «Дніпро». На громадських засадах вів у журналі «Наука і суспільство» розділ «Фантастика», тому приїздив до колег за листами. Володимир Чопенко згадував: «Сашко навідувався до нас часто, бува, засиджувалися допізна, розбавляючи житейські й літературні балачки червоним винцем. Він заявлявся з бородою і без, голений «під Котовського» і з жорстким «їжачком», в окулярах і без них…»
У 1979 р. після виходу першої книги «Дозвольте народитися» Тесленка прийняли до Спілки письменників України. Його приятель, письменник-фантаст Олег Романчук пригадує: «Гіппократ жив у ньому, хоча офіційно розв’язався Сашко із медициною, здається, в 1979 році. Але він завжди пам’ятав, що є лікарем. Був гарним психологом. Якось признався, що дуже хотів стати лікарем-психіатром. Став письменником, письменником гарним, талановитим. Утім, лікар жив у ньому. Мав Сашко знаменитий портфель, в якому було геть усе на всі, здавалось би, найнесподіваніші житейські випадки: рукописи й книги, молоток і обценьки, бинт і лейкопластир, пінцет і ножиці, кілька різновидів клею, таблетки і зеленка, ізоляційна стрічка й шматок дроту… Завжди з повагою згадував свого колишнього шефа – академіка Миколу Амосова, з тонким гумором напрочуд дотепно копіював манеру Амосова розмовляти. Мав гарних друзів – медиків, з якими вчився і працював, і які цінували його талант лікаря, письменника…».
Здавалося, все пішло на добро: зустрів свою кохану, народився у них Сашко-молодший. Та у 1981 році померла мама, батько не зміг без неї жити – теж лишив цей світ.
З першого дня катастрофи капітан медичної служби Олександр Тесленко брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС. Це він пішки здолав пекельний вир, знайшов місцину для першого військового госпіталю біля села Стещино. Це він на РАФіку-санітарові із наліпкою на передньому склі «ПРОЇЗД ВСЮДИ» приїхав до Києва, взяв «безбашенних» журналістів і привіз до аварійного реактора. Завдяки цим відчайдухам у газеті «Молодь України» серед зливи брехні проросли паростки правди. «Збираючись гуртом, гомоніли про те, се, вином «Каберне» виводили стронцій з організму, і дякували Сашкові за нагоду побувати «там».
«Буквально за кілька місяців до смерті сиділи із Сашком у редакції. Для мене він був характерником: погляд, голос, кремезна статура, сильні (як у коваля) руки… Кепкували з моєї лисини: та то від радіації… Сашко сміявся нарівні з усіма, а потім сказав рівним голосом:
– Ну, а я вже все. Капець!
– Сашко! Та перестань хернею займатися…
– Хлопці! Кого ви втішаєте? Я ж медик… У мене он уже нігті на ногах почорніли…»
Він відійшов у майстерно описаний ним… теплий і людяний фантастичний світ 10 червня 1990 року. 41-річний Олександр Тесленко похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33). Після смерті О. Тесленка залишився незакінченим роман із символічною назвою «Як зустрітися з Богом?».
Дружина Іда з малим Сашком переїхали до Лондона. Сьогодні в Англії скромно, самотою живе Олександр Олександрович Тесленко.

Бер 2, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Костянтин УшинськийЛюди таки не перевелися
You Might Also Like
 
Олександр Литовченко
 
Правнука мадам Кліко
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Видатні люди947
Недавні записи
  • Волобуєвщина
  • Олександр Бродський
  • Пенсії
  • Архітектор, син архітектора
  • Чортомлицька Січ
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжяживописецькозацтвочервоний терорперекладачТарас ШевченкодисиденткомпозиторкозакиграфікгетьманскульпторісторикОУНбієналеакторХарківпейзажистБогдан ХмельницькиймитрополитілюстраторжурналісткаКапністпедагогМосковіяпейзажкороль ФранціїкраєзнавецьШевченкоСергій КорольовпортретистбойчукістІван АйвазовськийграфікалікарВійсько ЗапорозькефілософкінорежисерОсип Куриласконцтабірпортретбойчукісти
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok