– Ти чула, що воно ушкварило? – знову шпетить Хомівна внука, – питає: «Грудень від слова груди, то що «цицень» чи «сіськин місяць»? Уяви собі, червоне вже, а своє верзе…
– А ти ж йому що?
– Я? Потиличника відвісила. От що!
– І що? Гадаєш, він зрозумів? Ні, він затямив, що при тобі цього говорити не треба. А ти поясни, що у перший зимовий місяць земля від морозу береться грудками, тому їздити, ходити переораним полем – складно. Ми ж кажемо «грудочка цукру», «грудочка землі».
– Ти ба, я й собі замакітрила: До чого тут груди? – подала голос сусідка.
– Ну, не груди, а грудка; слово «грудень» є у багатьох слов’янських мовах:
білоруська: грудень, снєжань,
болгарська: грудень – листопад,
литовська: gruodis – грудень (gruodas “застигла грудками земля”)
• македонська: студен – листопад,
• польська: grudzień,
• словенська: gruden,
українська: грудень
У Давньому Римі десятий місяць так і назвали «децем» (десятий):
Англ. December
Ісп. Diciembre
Італ. Dicembre.
Нім. Dezember
Фран. Decembre
Якщо українці послуговуються своїм рідненьким словом, то «великій магучій» запозичив назву місяця «декабрь» з латини. Однокореневі слова: дециметр, декалітр.
– Добре! Пішла виховувати!
