.. Як не хочеш іти в світові найми ти,
а в житті цьому вищої прагнеш мети,
поспіши до Буші, на коліна упадь
і святої землі поцілуй кожну п’ядь…
Валентина Сторожук
28 листопада 1654 р. під ритуальним червоно-чорним прапором останнього бою («загинемо, але не здамося!») почалася героїчна оборона козацької фортеці Буша (на Поділлі) від польських військ. Польським жовнірам війська С.Потоцького і С.Чарнецького вдалося винищити більшу частину не чисельної козацької залоги.
Увечері 30 листопада вдова вбитого козацького сотника Завісного Мар’яна підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало поляків. Місто горіло цілу ніч.
У печері навпроти замку заховалося 70 захисників, але їх криївку видали. Поляки, намагаючись їх звідти вигнати, перегородили струмок і спрямували воду в печеру, з людей ніхто не вийшов, всі там загинули.
Місто було повністю спалене і загинуло 16 000 населення. Події знайшли своє відображення у повісті Михайла Старицького «Облога Буші».
