Цікавий світ словенят! Візьмімо давньогрецьке margarites (марґарітес — перлина), звідси жіноче ім’я Маргарита, єврейське – Марголіс, Марголя (від марґаліт (מרגלית), перлина). З часом від зменшувальної форми імені Марголіс або Маргуліс) у ашкеназі поширилося прізвище Марголіс, Марголін.
Доволі відомим був у Києві рід Марголіних. 
Марголін Давид Семенович — київський купець 1-ї гільдії, підприємець, банкір, уславився заснуванням селища на Трухановому острові, прокладанням трамвайних колій і водогону. Давид Марголін – власник Деміївського трамвая не тільки прокладав трамвайні колії, а й пересувався містом у персональному вагоні. Багаторічний голова правління Товариства Київської міської залізниці. Уславився будівництвом шкіл і церков. На його замовлення спорудили кілька прибуткових будинків, один із них Кам’яниця № 12, розташована на вулиці Петра Сагайдачного,12 на Подолі у Києві. 
Приміщення другого і третього поверхів кам’яниці зайняло правління пароплавства, директором-розпорядником правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках був Давид Семенович.
У 1918 р – член фінансово-економічної ради Української Народної Республіки, проте політика його не зацікавила, тому він виїхав за кордон. Помер 5 лютого 1925 р, у м Берлін.
Батько Арнольда Давидовича Марголіна, український дипломат, адвокат, письменник, член Української партії соціалістів-федералістів. 
Народився Арнольд Марголін у Києві 16.11. 1877. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1900), продовжив навчання у Лейпцизькій вищій школі музики й театру ім. Фелікса Мендельсона (1901, Німеччина), Ліоні (Франція). Був адвокатом у справі Менделя Бейліса, якого звинувачували в ритуальному вбивстві, керівником комітету його захисту (1911–1913), за що його виключили із Палати юристів. Був одним із лідерів Української партії соціалістів-федералістів (1918), членом Генерального Суду Української Народної Республіки, за Директорії – заступником міністра закордонних справ та послом УНР у Великобританії. Керівник української дипломатичної місії в Лондоні (до листопада 1920 року), учасник переговорів із французьким військовим командуванням в Одесі (1919), член української делегації на Паризькій мирній конференції (1919–1920). Від 1922 року на еміграції у США. Працював юристом і перекладачем, читав лекції в університетах. Професор Українського технічного інституту в Нью-Йорку, його президент (1954–1955). Почесний доктор права Українського вільного університету в Мюнхені (1950), член-кореспондент УВАН у США. Співпрацював із тижневиком «Народна воля». Помер Арнольд Марголін 29.10.1956 – у Вашингтоні, округ Колумбія, США.
