25 березня 1839 р у м. Тукумс (нині Латвія) народився Леонард Леопольдович Гіршман, український учений-офтальмолог, лікар – амбидекстр, унікальний діагностик. 80 років життя лікаря було пов’язане з Харковом. Гіршман закінчив медичний факультет Харківського університету, продовжив навчання у Німеччині, дослідженнями в лабораторії, працював у приватних клініках. Леонард Леопольдович повернувся в Харків у 1866 році, практикував як офтальмолог. У 1868 році Леонард Леопольдович захистив дисертацію, отримав ступінь доктора медицини і звання приват-доцента по офтальмології Харківського університету. У 1870 році отримав дозвіл читати приватний курс офтальмології, правда курс очних хвороб викладався в квартирі, бо не було окремого поміщення. У 1871 р. організував першу університетську самостійну очну клініку на 10 ліжок. Хворих приходило багато, клініка була перевантажена, але Гіршман нікому не відмовляв, приймав людей вдома до пізньої ночі.
Робочий день Леонарда Леопольдовича починався з читання нової фахової літератури. З 10 до 16 години займався прийомом хворих, операціями, читанням лекцій, практичними заняттями зі студентами та лікарями. На обід і відпочинок виділяв 15 хвилин, потім до пізньої ночі вів вечірній прийом хворих. Вечірній домашній прийом Л. Л. Гіршмана описував його учень, професор Д. М. Натансон: «У Леонарда Леопольдовича була велика приймальня з простим інтер’єром: дубові лавки, кам’яна підлога. Для всіх була спільна черга, спілкування з усіма було рівно уважним. Черга була і на дворі. За сотні кілометрів приїжджали і приходили пішки селяни, жителі міст з інших губерній, часто сліпці приходили з поводирями, а іноді й цілі групи сліпих людей. Приїжджали пацієнти з Кавказу, Туреччини та Персії». Девізом лікаря були слова: «У мене немає останньої години роботи, а є останній хворий». Гіршман запровадив у практику застосування хініну, проводив індивідуально диференційовану терапію трахоми. Учні Гіршмана підрахували, що за 61 рік практики він прийняв приблизно мільйон хворих.
З 1875 р. – екстраординарний професор кафедри теоретичної хірургії, а з 1885 р. – ординарний професор по кафедрі офтальмології Харківського університету. У 1893 р. отримав звання заслуженого професора, в 1895 р. був безтерміново залишений на кафедрі офтальмології зі збереженням звання директора офтальмологічної клініки; у 1905 р. на знак протесту проти репресій, застосованих царським урядом проти студентів, покинув кафедру;
У Харкові відкрили організував училище для сліпих, де їх учили шити одяг і взуття, плести кошики, грати на музичних інструментах, робити масаж.
Помер 3 (21) січня 1921 р. у Харкові від застарілого туберкульозу кишок. Студенти, лікарі, викладачі несли труну з тілом покійного на руках до самого міського цвинтаря № 2.
Довідка: амбидекстр – особа, яка однаково добре володіє правою та лівою рукою; особливість, що зустрічається лише у ~1-5% населення. З українських офтальмологів амбидекстром був Володимир Даль.
