«Україна — обітована земля мого серця» — написав лауреат Нобелівської премії американський хімік Роальд Гофман (Руал Сафран) у листі до М. Бабинської із Золочева, а пам’ять ученого зберегла спогади про дитинство у «гуцульському костюмчику».
Він побачив світ 18 липня 1937 р. на Львівщині в Золочеві на третьому поверсі будинку № 10, що на вул. Ягеллонській (нині це вулиця Ст. Бандери, 8). Батько — Хіллель (Гілель) Сафран після закінчення Львівської політехніки працював дорожнім інженером, а мати — Клара Розен була вчителькою. Названий на честь норвезького полярного дослідника Руала Амундсена. Згадуючи коротке дитинство серед зелені лісів, знаменитих замків, Роальд Гофман написав у автобіографії: «Це були добрі роки у щасливій єврейській родині, але незабаром настав жахливий час».
І, дійсно, не виповнилося йому ще й чотирьох років, як гітлерівські війська вступили у Золочів і малий Роальд разом з батьками опинився у гетто, а згодом їх перевели у табір примусової праці. Дідусі та бабусі Роальда загинули в крематорії концтабору. У 1943 р. Гофману-старшому удалося влаштувати втечу дружини та сина з концтабору. Більше року їх на шкільному горищі переховував учитель українець Микола Пилипович Дюк із села Унева Перемишлянського району, на Львівщині. Звідти крізь вузьку щілину хлопчина спостерігав за усім, що діялося на подвір’ї, у напівтемному приміщенні мама почала вчити сина грамоти та географії. Батька, який залишився, нацисти звинуватили в організації масової втечі й розстріляли. Роальд в одному зі своїх віршів про дитинство напише: «Мені було п’ять,/ коли жахлива звістка прийшла до нас на горище,/ і я плакав, і плакала мама…/ 80 із 12000 євреїв вижили у нашому містечку». Через багато років у Німеччині, в ученого запитали він має німецьке прізвище, де його родичі. Гофман різко відповів, що вони стали милом, адже саме таке призначення жертв нацистських крематоріїв.
Після визволення Роальд поступив до української школи в Перемишлі, потім вони з матір’ю переїхали до Кракова, де мати вийшла заміж за біженця Пауля (Пола) Гофмана, дружина якого теж загинула у роки окупації, та який усиновив осиротілого хлопця. Роальд згадував свого вітчима як «приємну і добру людину», яка з великою турботою піклувалася про нього. Там Роальд учився у польській католицькій школі. 1946 р. родина Гофманів опинилася в Австрії, згодом у Німеччині, де жила в таборах для «переміщених осіб». У таборі для біженців він учився на ідіші, потім два роки в Мюнхені – на івриті.
1949 — родина отримала дозвіл на переїзд до США. Здібний хлопчик був прийнятий у Стьювесант Хай Скул — навчальний заклад для обдарованих дітей у Нью- Йорку, згодом став студентом Колумбійського університету. В університеті Роальд вивчав усе: від математики до французької мови, із задоволенням займався поетикою та студіював японську літературу. Роальд пізніше написав вірш про хлопчика, який до 16 років не мав жодної книги.
Мати мріла бачити сина лікарем, тому він готувався до вступу в медичний, але захопився теоретичною хімією. «Захоплення було настільки сильним, що через якийсь час я знайшов у собі мужність заявити вдома, що я буду не лікарем, а хіміком», — згадує Гофман. Роальд у Колумбійському університеті отримав науковий ступінь із медицини, але це не втамувало спраги знань: у Гарвардському університету він став доктором хімії, студіював квантову хімію в університеті м. Упсала у Швеції, а потім інтернатуру Московського університету.
У цей час Гофман мав щасливі знайомства: з професором Робертом Вудвардом, котрий займався теорією органічної хімії, і з майбутньою дружиною Евою Бйорйоссон, яку зустрів у літній школі поблизу Стокгольма у Швеції. А незабаром вони стали щасливим подружжям і батьками сина Хіллель Яна (названого на честь діда) та дочки Інгрід Хелени, яка з благословення батька, стала доктором фізики твердих речовин і досліджувала льодові вершини Гренландії.
Перший значний успіх до Р.Гофмана прийшов на початку 1960-х років, коли він запропонував метод розрахунків елементарних орбітальних молекул. З 1965 р. він – професор Корнельського університету. Роальд Гофман разом із своїм колегою Вудвордом зробили ряд відкриттів, відомих нині як закони Вудворда-Гофмана; сформульовані ними закони вчені описали у книзі “Збереження орбітальної симетрії” (1970 р.).
У 1981 році 44 –річний американський хімік Роальд Гофман за розробку теорії процесів хімічної реакції удостоївся Нобелівської премії.
Він вільно володіє англійською, німецькою, російською, французькою та шведською мовами, чудово розуміє українську та польську.
Серце хіміка має ліричні струни – він видав 5 поетичних збірок, 114 окремо надрукованих поем і 3 театральні п’єси. Крім того, став ведучим телепрограми «Світ хімії». У 1986 р. Роальд Гофман почав працювати над телесеріалом «Світ хімії», зробив 26 півгодинних програм.
Гофман приїздив до міста свого дитинства. Він пройшовся вулицями, побував у домі, де благословився на світ, піднявся у комірчину на горищі школи, де вони з матір’ю ховалися від фашистів, заглянув у щілину, крізь яку колись спостерігав за життям, побував на горищі, вклонився могилі свого рятівника на сільському цвинтарі…
Залишити відповідь