14 серпня 1938 р у графському палаці Вілянув, Варшава, Польща народилася графиня Беата Марія Гелена Тишкевич.
Не дурнуватими міфами, а історіями з життя справжніх родичів напоювали розум Беати з дитинства. Дізналася дівчинка, що далекими предками Тишкевичів були литовський князь Гедимін; князь Костянтин Острозький. Чула дівчинка розповіді про графа Базиля Мишковича, який одружився з князівною Чарторийською, дипломата, маршала Польщі, воєводу підляського та смоленського. Прапрадідом Беати був Станіслав Тишкевич, прадідом граф Генріх, прапрадідом у других Михайло Тишкевич (1857-1930), археолог, меценат, перший український дипломат-аристократ, тричі номінант на премію Нобеля, який власним коштом викупив усіх українських полонених у Ватикану й Італії.
Дід Юзеф, убитий гітлерівцями у 1944.
Батько граф герба Лелів Криштоф Марія Станіслав Тишкевич із Спичинців (1911-
Мати Барбара Реховіч. У шкільному коридорі побачив 16-річну Беату асистент режисера Антонія Бохдзичевича – і її затвердили на роль Клари у фільмі «Помста» (1956). Згодом була варшавська театральна школа. За рік сталося непорозуміння – і Беата припинила навчання. Далі – понад сотня ролей у кіно польському, німецькому, угорському, французькому, російському.
1964 — Рукопис, знайдений у Сарагосі — донна Ребекка Узедом
1968 — Ставка більша за життя — Крістін Кельд
1969 – Дворянське гніздо – Варвара Лаврецька
1973 — Велика любов Бальзака (Франція) — Евеліна Ганська
1985 – Ва-банк 2 — Звірська
Наприкінці 70-х переїхала до Франції, де знялася в кількох фільмах і серіалах, зокрема у режисера Клода Лелюша у фільмі «Марсель і Едіт». Повернулася до Польщі у 1980-х роках, стала часто зніматися в кіно, але в основному в ролях другого плану. 
Для мене стала незабутньою сценка з «Ва-банк-2». Відомо, що режисер і сценарист Юліуш Махульський нікому не дозволяв змінювати написаний ним текст, але раз він миттєво зрадив своєму принципу. Роздумуючи над епізодом фільму про втечу героя з буцегарні, як відволікти увагу наглядача, Юліуш запитав Беату: «Щоб ти сказала у такій ситуації?» «Даруйте, я була з песиком чи без?» відповіла графиня. Так сценка запам’яталася, а фраза стала цитатою.
