3 травня 1911 р у м. Харків народилася Наталія Миколаївна Маркова – живописець. Батько – солідний поміщик дав синові та дочці пристойну домашню освіту, але війна, руїна заставили все змінити.
І сто років тому, і сьогодні українці виконують свій біологічний обов’язок – тікають з України, щоб зберігти життя дітей. Мати з дітьми виїхала до Туреччини, батько пішов до білої армії. Тільки у 1920 році родина возз’єдналася. У Стамбулі тато налагодив горілчаний бізнес, але у 1926 році у Туреччині заборонили спиртні напої. Знову постав вибір: прийни турецьке громадянство, або повернутися в СРСР.
Що поробиш? Діти ніколи не стануть українцями, стануть громадянами іншої країни, але будуть живі, зможуть дарувати свій талант людям. На щастя, родич Миколи Петровича служив у Африці в іноземному легіоні, він зробив родині Маркових виклик. Маркови залишили Стамбул і поїхали до Тунісу, прийняли французьке громадянство. Та сім’я не може звести кінці з кінцями, тому Євгенія Платонівна (уроджена Прядкіна) налагодила приготування обідів для робітників емігрантів у Тунісі.
Як би важко не було, але діти мали отримати освіту. Наталочка почала навчання у Центрі викладання мистецтв Туніса (1928–32), брала участь у Туніському салоні (виставляла свої пейзажі). У 1931 р. вийшла заміж за інженера В. Є. Лагодовського, однак свої роботи художниця підписувала дівочим прізвищем.
З 1937 р. стала членом Туніського салону; з 1958 – член журі, з 1976 – секретар салону. Від 1958 Маркова експонувала полотна на виставках Французької Африки в Парижі. В 1973 відбулася її персональна виставка в Туніському салоні, отримала приз II Pavone d`Oro у Римі (1973). 
Мандрувала Італією, Швейцарією, Францією. Викладала Наталія Миколаївна Маркова живопис у власній студії в Тунісі. Від 1982 Маркова з чоловіком жила у Франції, оселилася в Сен-Жермен-ан-Ле поблизу Парижа. Вона продовжувала займатися живописом, брати участь у художніх виставках (Ванв, Віші, Сен-Жермен-ан-Ле). Померла Наталія Маркова у грудні 2006 року в м. Сен-Жермен-ан-Ле, Франція.
Залишити відповідь