Ольга Дела-Вос Кардовська. Перша жінка академік АМ.

2 вересня 1875 р. у м. Чернігів народилася Ольга Людвігівна Дела-Вос. Рід Дела-Вос походив із Іспанії. Карл Дела-Вос, дід майбутньої художниці, перебрався жити в місто Одеса на початку 19 ст. Батько дівчинки був службовцем. Початкову освіту Ольга здобувала вдома, потім була місцева жіноча гімназія. За цей час дійсний статський радник Людвиг Карлович Делла-Вос (батько), став головою Контрольної і Казенної палат, отримав посаду в Харкові. Родина перебралася в місто Харків, там 14-річну Ольгу батьки відвели до приватної художньої студії пейзажиста Єгора Шрейдера, який прибув з Парижу. У студії Єгора Шрейдера навчались Петро Левченко, Михайло Ткаченко, Георгій Верейський. Талановитий, темпераментний учитель звернув увагу на талановиту дівчинку, він довіряв скромній улюблениці Ользі головування в студії в часи своєї відсутності. По закінченню студії Єгор Шрейдер дав Ользі рекомендації для вступу у Петербурзьку академію мистецтв.
https://uahistory.com/topics/famous_people/17304 Єгор Шрейдер
На чергові іспити в Академії розпочалися у 1895 р. прибуло понад 100 претендентів, серед яких було 25 жінок. Претенденти отримали завдання, час на його виконання. По закінченню до них завітав ректор Академії Ілля Юхимович Рєпін. Він оглянув етюди, привітав роботу скромної 20-річної провінціалки Дела-Вос. Із 25 жінок до Академії прийняли тільки Ольгу. Її першими вчителями були Творожников, Лєбєдєв, Савинський, але Рєпін забрав Ольгу у свій клас. За два роки відбувся тріумф Ольги (улюбленої учениці І. Рєпіна) на виставці Товариства заохочення мистецтв за екскізи до картини «Жанна д’Арк» (1897 р.). У класі Іллі Юхимовича Ольга знайшла кохання свого життя – Дмитро Миколайович Кардовський (1866—1943). Худ. І. Ю. Рєпін. Портрет Д. М. Кардовського, 1897 р. Дворянин старший за неї на 9 років закінчив юридичний факультет Московського університету, одночасно відвідував Класи красних мистецтв Анатолія Гунста (1886-1891), згодом навчався у класі Іллі Рєпіна та П.Чистякова. У 1900 р. 25-річна Ольга закінчила Академію та вийшла заміж за 34-річного художника Дмитра Кардовського. Того ж року молоде подружжя виїхало за кордон, де перебували 2 роки. Вони продовжили вивчення мистецтва, вдосконалення у майстерні Ашбе у м. Мюнхен. У 1902 р. вони були вже в Петербурзі, оселилися в Царському Селі. Ольга закохалася в красу царськосільського парку, зробила там низку етюдів. Частенько в парку вона гуляла з дочкою Катериною; там вона зустрічала Миколу Гумильова, який присвятив їй вірш:
Вы пленены игрой цветов и линий,
У Вас в душе и радость и тоска,
Когда весной торжественной и синей
Так четко в небе стынут облака.
И рады Вы, когда ударом кисти
Вам удается их сплести в одно,
Еще светлей, нежней и золотистей
Перенести на Ваше полотно.
И грустно Вам, что мир неисчерпаем,
Что до конца нельзя его пройти,
Что из того, что было прежде раем,
Теперь идут все новые пути.
Дмитро Миколайович Кардовський став відомим художником книги, викладачем Академії мистецтв (з 1903) і помічником Іллі Рєпіна в його майстерні, 1907 року він як дворянин отримав посаду професора.
Навесні 1902 р. на академічній виставці художниця виставляє низку пейзажів і портрет «Дама в амазонці». Отримує другу премію за акварель «Катерина Велика в Літньому саду», на конкурсі відкритих листів. Художниця брала участь у пересувних виставках, відвідала провінційні міста імперії, Вологда, Архангельськ, Харків. Картини Ольги Кардовської виставлялися і за кордоном у Відні, Мюнхені, Римі, Парижі. У 1910 р на виставці Нового товариства художників російський музей у Петербурзі придбав її картину «Маленька жінка», наступного року музей Академії мистецтв придбав «Ескіз до картини» і картину «Весняна пісня». Портрет Анни Ахматової. 1914 р. У 1914 р. художниця отримала з Парижа звістку про обрання її в члени Інтернаціонального інституту мистецтв і літератури. У 1908 −1917 рр. вона керувала власною школою-студією малювання та живопису в Царському Селі, не пориваючи з власною творчістю. У 1912 р. художниця ненадовго приїздила до Швейцарії. У 1914 р. вона створила відомий портрет Анни Ахматової. У 1917 р. троє художників-академіків (Самокиш, Богданов-Бельський і Дубовський) висунули кандидатуру Ольгу Людвігівну кандидатом в академіки. Так Ольга Дела-Вос-Кардовська першою в імперії отримала звання академіка.
Дела-Вос-Кардовська не емігрувала з розбурханої трагічними політичними подіями країни. Аби врятуватися, вона з родиною перебралася з голодного Петербурга-Петрограда в провінцію: оселилася в маєтку чоловіка біля містечка Переслав-Заліський (1918-1924). Крім того, чоловік мав власний будинок у місті (нині вул. Кардовського). Дмитро Миколайович став членом Переяслав-Залеського науково-просвітницького товариства. Їй було за 40, вона важко пристосовувалась до нових реалій. Тому діяла цілком у старому руслі: відкрила в Переславлі безкоштовну школу-студію, разом із чоловіком збирала експонати для місцевого Краєзнавчого музею. Час було подумати й про заміжжя дочки. Доля відкрила для Кардовських двері садиби сусідів. Це були давні знайомі батьків-дідів Дмитра Миколайовича, нащадки роду священиків Альбицьких. Правда, Петро Альбицький не обирав ряси, став доктором медицини, патофізіологом, дослідником кисневого голодування; професором Військово-медичної академії в С.-Петербурзі. Старенький професор жив у Переяславлі-Залеському зі своєю дружиною Вірою; з дочкою Марією, яка стала дружиною батькового учня патофізіолога доктора наук Миколи Весьолкіна та їхніми двома синами. Георгій викладав географію в Переславлі; Петро – студент-медик. От і закохалася Катерина Кардовська у Петра Весьолкіна, вийшла заміж за студента, стала дружиною академіка медицини П. М. Весьолкіна.
З 1920 р. Кардовський перебрався у Москву, десять років викладав у ВХУТЕМАСі. У 1924 р. Ольгу Кардовську обрали професором Академії мистецтв. Два роки (1933—1934) був викладачем у Всеросійській (Ленінградській) академії мистецтв. У 1938 р. комітет у справах мистецтв дав дозвіл на ювілейні урочистості родини Кардовських. Напередодні війни Дмитро Кардовський повернувся до власного будинку у місті Переяслав-Залеський, де помер у 1943. 9 серпня 1952 р. у м. Ленінград, упокоїлася 76–річна Ольга Людвігівна Дела-Вос-Кардовська, український живописець, графік іспанського походження.