– Ну, ти і зануда! Чим тобі дівчатка не втрафили? – бурчить на мене Хомівна. Такі красиві фільми про Качанівку, правда, тексти ведучих наче під копірку, але ж вони ще молоді…
– Ото й воно, що наче під копірку і всюди мене добиває те речення: «У Качанівці Ілля Рєпін написав картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
– А що? Хіба не написав? – підшпилює сусідка.
– Та він писав перший варіант полотна 12 років; упродовж 20-ти років створив три картини (тому й маємо різні варіанти у Харківському музеї, у Третяківці). Рєпін був у пошукові: на одному полотні моделлю для Тараса Бульби був професор Рубець, на другому – журналіст Гіляровський. На одному варіанті у лівому кутку син Іллі Юхимовича Юрко разом із собакою; на іншому – немає. А стосовно Качанівки та позування моделі Ілля Рєпін із Василем Тарновським домовилися у нашому Запоріжжі у 1880 році, коли І. Рєпін та його учень Валентин Сєров переправлялися Кічкаською переправою через Дніпро на поромі. Тут же був і поміщик Василь Тарновський, який сидів у кареті. Коли ж розговорилися, художник розповів про задум, а поміщик-українофіл запросив до себе в гості – провести літо, попрацювати з козацькою колекцією. Адже він мав портрети усіх гетьманів, козацькі клейноди, гетьманські універсали, шаблю Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського.
От і потрапив на гостини до Качанівки у 1880 р. Ілля Рєпін. Треба сказати, що художник був дуже скупеньким, коли приймав у себе гостей був ревним вегетаріанцем. А у Тарновського Рєпін прихопився до елітних вин, м’ясних страв. Звісно, він багато малював. У ті часи, господарі колекцій брали грубі гроші за надання художникам можливості працювати з експонатами, а у Василя Васильовича – «усьо на шару».
Звісно, звернувся Рєпін і до картини «Запорожці». На картині він зобразив самого Василя Васильовича-молодшого у образі реаліста-осавула (козак у чорній шапці зі звислими вусами).
Завдяки Тарновському на полотні з’явився красень із шляхетними рисами обличчя і посмішкою інтелігента – це образ Андрія, сина Тараса Бульби. Позував внучатий небіж відомого композитора М.І.Глинки. Нащадок українських князів Глинських був камер-пажем у Петербурзі та чоловіком дочки Василя Васильовича Софії Глинки. До речі, під час першої світової війни Софія Глинка завідувала військовим лазаретом у 2-й київській гімназії. Її онука Тетяна стала московською кіноактрисою.
З колоритного образу кучера Василя Тарновського Нікішки він написав одноокого козака Голоту, який вказує пальцем вдалечінь. Бачиш, козак у центрі, за спиною Сірка –- рудий беззубий веселун, який пропив увесь одяг? То – Нікішка.
У 1887 р. в Качанівці літо провели побратими Ілля Рєпін та Дмитро Яворницький.
Ілля Рєпін також зобразив Василя Тарновського молодшого на портреті у образі козацького полковника. До речі, Василь Тарновський жартував, що колись в Україні відродиться гетьманство і гетьманом буде саме він. Коли це сталося, то гетьманом став родич Тарновського, онук власника сусіднього з Качанівкою Тростянця Івана Скоропадського.
– Ти думаєш, дівчатка-ведучі це знають? Це, тобі, зануді – зубний біль від непрофесійної інфи, а у нас – усьо клас, – підбила підсумок Хомівна.
