Микола Потоцький

13 квітня 1782 р. у Почаївській лаврі помер 74-річний Микола Василь Потоцький (пол. Mikołaj Bazyli Potocki herbu Pilawa, 1707/1708) — польсько-український магнат, меценат, урядник Речі Посполитої, мальтійський кавалер. Староста богуславський, канівський (через що увійшов до українського фольклору як пан Каньо́вський), корсунський.
Він народився у родині добрих римо-католиків, на Василя, тому отримав ім’я Василь-Базиль, освіту здобув у єзуїтському колегіумі.
Та в 1758 році, коли ксьондз відмовився пробачити Потоцькому гріхи, той перейшов до греко-католицької церкви і став називатися Миколою.
Гроші магнат не вивозив у офшори: вклав кошти у спорудження церков, монастирів, шкіл. Ним було зведено 77 церков.
У 1749 році у Львові за проектом військового інженера Яна де Вітте був закладений фундамент нового Домініканського костелу. Кошти на будівництво дали коронний гетьман Юзеф Потоцький і меценат Микола Василь Потоцький.
Великий магнат Микола Василь Потоцький вважав своєю столицею Бучач. Мав при дворі власне військо: 150 піхотинців і 300 козаків. Тримав при дворі скульптора Пінзеля, був його головним замовником.
Відомий скандаліст XVIII століття розмовляв переважно руською мовою, носив козацький стрій. жив по-козацьки, з напоїв уживав тільки мед і горілку.У 1772-1774 роках Микола остаточно відійшов від політики, переселився до Почаєва – у монастир братів василіан. Почаївській лаврі Микола Потоцький пожертвував близько 2 200 000 золотих, фінансував зведення нових будівель, в тому числі Успенського собору. Худ. Тарас Шевченко. Успенський собор
Микола Василь Потоцький жив на території лаври у власному дерев’яному будинку з юними кріпачками, з частими візитами красунь з містечка. Його сучасник Францішек Карпінський писав: «Вранці і увечері ходив до церкви на молитву, доглядав за монахами, а, опріч того, у себе кілька дівок для розпусти тримав; ранком їх будив до молитви, яку разом промовляли; а якщо якась з них після молитви розсміялась, цибухом по плечах бив, щоб Бога не гнівила».
У 1775 році Потоцький став кавалером мальтійського ордену.
Помер 74-річний Микола Василь Потоцький 13 квітня 1782 року (за іншими даними – 15 червня 1782-го), похований у крипті зліва від головного входу в Почаївському соборі. Він і тепер там лежить.