5 червня 1925 р. у селянській родині у с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині, що входила до складу Польщі (нині Івано-Франківська область), народився Микола Васильович Плав’юк. Навчався в Русівській публічній загальній і Снятинській середніх школах. З 1941 Микола перебував у лавах юнацтва ОУН, у 1943 закінчив Снятинську державну торговельну школу.
Перед приходом «визволителів» до Галичини, Микола емігрував на Захід: опинився в Австрії, Західній Чехії та Німеччині. За дорученням ОУН у березні 1945 р. вступив до Української національної армії (УНА) генерала Павла Шандрука, яку німці прагнули використати проти Радянського Союзу. Але повоювати боєць Другої дивізії УНА, під командуванням полковника Андрія Долуда, фактично не встиг – війна в Європі закінчилася. Він залишився в американській зоні окупації Німеччини, у Мюнхені. У 1945 році в таборі для «переміщених осіб» в американській зоні окупації (Карлсфельд, що неподалік Мюнхена) Микола Плав’юк познайомився з Ярославою Бойко – з донькою викладача гімназії. Після закінчення української мюнхенської гімназії у червні 1948-му Микола одружився з Ярославою Бойко. З 1948 був активістом скаутського руху «Пласт» в Західній Україні. З 1949 член студентського ідеологічного товариства національного солідаризму «Зарево». У 1949 М. Плав’юк отримав диплом Мюнхенського університету з економіки.
Наприкінці 1949 року подружжя Плав’юків переїхали до Монреалю (Канада). У Канаді спочатку довелося працювати прибиральником на фабриці одягу, потім – на заводі з виробництва консервних тушок, далі – на м’ясній фірмі Гната Поворозника. Отримали громадянство. У них народилися сини Орест і Нестор, доньки Уляна й Оксана.
З 1949 року Микола Плав’юк – член Українського Національного Об’єднання Канади (УНО). Паралельно отримував вищу освіту в Монреальському університеті Конкордія за спеціальністю «торговельний та індустрійний менеджмент». У 1954 році Микола Плав’юк закінчив Університет Конкордія в Монреалі, після чого розпочав професійну кар’єру в компанії «ЕссексПекерс», просувався службовими сходинками до президента цієї компанії. Та кар’єра економіста поступилася долі партійного функціонера. У 1956 р. на з’їзді Українського національного об’єднання Канади Миколу Плав’юка обрали заступником Голови Президії УНО, а 1959 – Головою цього товариства. Висунув ідею створення громадського об’єднання під назвою “Ідеологічно споріднені націоналістичні організації” (ІСНО). У 1964 роцi на установчому з’їзді ІСНО його обрали першим Головою Проводу цього об’єднання.
Микола Плав’юк зблизився з головою ОУН Андрієм Мельником. Після його смерті став членом Проводу українських націоналістів (ПУН), з 1979 року п’ятий Голова Організації українських націоналістів (ОУН), упродовж 1979 – 2010 десять разів обирався Головою ПУН.
17—19 червня 1989, на X Сесії Української Національної Ради, що пройшла у місті Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США), був обраний віцепрезидентом УНР в екзилі, а після смерті Миколи Лівицького 8 грудня 1989 р., президентом УНР в екзилі (1989-1992).
18 січня 1992-го Микола Плав’юк уперше після 48-річної перерви ступив на українську землю. 14 —15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хреста гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав’юком Миколою Васильовичем першому Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. 22 серпня, напередодні першої річниці відновлення незалежності, Микола Васильович передав повноваження Державного Центру УНР Леонідові Кравчукові. Підкреслюючи, що незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки. 18 травня 1993 року Миколі Плав’юку було надано українське громадянство. Він очолив організацію мельниківців в Україні, був Головою ПУН. Не один рік я була головою Запорізької обласної ОУН, членом ПУН, непогано знала пана Голову.
10 березня 2012 р. у м. Гамільтон, Онтаріо, (Канада) помер 86-річний Микола Плав’юк — останній Президент УНР в екзилі, п’ятий Голова Організації українських націоналістів. Похований на Цвинтарі святого Володимира у Оквіллі.
Залишити відповідь