Господи! І хліб пекти, й по телята йти і дитина закалялася… Сирена гуде – у підвал веде. Чвалаємо, пхаємо свої туші потихеньку в братську могилу, тобто в укриття. Займаємо кожна свою табуретку, відсапуємося… А сирена виводить трелі.
– Чиста тобі опера, – не стрималася Хомівна, – і до театру йти не треба.
– Уот толька тіатр – очінь опаснає мєста. Вспомнітє Сталипіна в києвскай опірє! – дивують ерудицією Софочка.
– Це ти, сусідко, Столипін? – хмикають Хомівна. – Я тут згадала, як радянці на день народження Тараса зігнали нашу інтелектуальну еліту до Харківського оперного на суд СВУ.
– Уот, уот, я жи гаварью: опіра СВУ – партітура опіраф ГПУ.
– Мда, дівчата, переконуєте, що комуністи любили оперу, особливо театри. Старалися знищити їх при першій нагоді, – не стримую я язицюру.
– Етта пачіму зніщувалі? – обурюються Софочка. – Я уот часта вспамінаю бєласнєжний театр на гарє в Мінскє. Єво жи русскіє пастроілі!
– Ага, аж двічі, – підхопила Хомівна. – Це ж був шедевр Йосипа Лангбарда, створений у 1939-му. А у 1941 р. червоні визволителі бомбували театр.
– Вспомніла! – торжествують Софочка. – бамбувалі, патаму что там нахаділся какой-та гітліравскій бонза.
– Не було там ніякого бонзи, Софочко, мій покійний тато був того вечора на виставі у опері, були німецькі солдати і звичайні люди. Убили сімох солдат, знищили прекрасний театр, залякали людей. А ти гадаєш чому «асвабадітєлі» замінували оперний театр Києва перед своїм відступом? На щастя німці дізналися про вибухівку та несли її. У ніч із 10 на 11 травня 1943 р. радянська авіація повторила спробу знищення театру. Увечері, коли на сцені йшла опера Вагнера «Лоенгрін», радянська бомба пробила дах Оперного театру, не розірвалась, прошила стелю і, падаючи з уламками перекриття, вбила масою 4 німців у партері, ще 10 поранила і завмерла, не вибухнувши, у підвалі театру.
– Так у тому ж 43-му на Покрову, коли німці вже були далеко від Запоріжжя, червоні літаки бомбували культурний центр старого міста. Знищили комерційне училище, пед. інститут і чудове приміщення театру ім. Заньковецької. Так визволителі звільняли нас від культури, від історичної пам’яті, – додала Хомівна.- Так у тому ж 43-му на Покрову, коли німці вже були далеко від Запоріжжя, червоні літаки бомбували культурний центр старого міста. Знищили комерційне училище, пед. інститут і чудове приміщення театру ім. Заньковецької. Так визволителі звільняли нас від культури, від історичної пам’яті, – додала Хомівна.
– Власне, як і зараз. Хіба можна забути 16 березня 2022 р. 9:45, бомбування рашистами театру в Маріуполі. Скільки у його підвалі загинуло дітей, старих? А у гримерці, куди перенесли породіль із пологового?
– Це ж якась операція «Опера», – вирішила Хомівна.
– Не зовсім так, сусідонько. Була проведена операція «Опера» у неділю 7 червня 1981 р. тривала менше хвилини, але завдала удару по іракському реактору «Осірак», серйозно пошкодила його. З того часу Ірак і пари з роту не випустив, не заїкнувся про ядрьонний удар по Ізраїлю.
– А мона детальки?
Залишити відповідь