– Какой жах! У себя в Рассии я нікогда не слышала слова «суржик», а у вас ано так часто звучит! Кто такой суржик? – почала мовознавець Софочка.
– Тю… не чула про суржик? Та ми з дитинства так називали суміш різного зерна: ячмінь, пшениця, жито. Його висівали на пашу худобі, – пояснила Хомівна.
– Вот як! А к чему здесь зерно? – не здалася Софочка.
– Вибачте, префікс су- означає «разом»: сувій (згорнуті, звиті разом), сув’язь (зв’язане, сплетене разом), суглинок (ґрунт, до складу якого входить пісок і глина), суголосся (співзвуччя), сузір’я (групи зірок, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур), суміш (змішані разом), суміжний (той, що межує), супровід (той, хто проводжає), супротивник (противник, з яким воюємо), сусід (сидить поряд), сутінок (разом із тінню), сучасник (той, хто живе в один час).
– Ага, – торжествують Хомівна – су-ржик – разом іржати?!
– А кто же суржик? – допитуються Софочка.
– Суржик – суміш слів різних мов.
– Как это?
– Как? Как? Ти щойно сказала: «Какой жах!», «Вот як!». Це і є суржик, – урочисто оголосили Хомівна.
