24 листопада 1884 р. у Полтаві народився Ісаак (Іцхок) Шимшелевич. Батьки — Цві Шимшелевич та Атара Копелевич. Освіту Бен-Цві здобував у хедері, потім у гімназії та Київському університеті (юридичний). У 1904 р. Бен-Цві вперше відвідав Ерец-Ісраель.
У 1905 р. під час погромів був активним членом єврейського загону самооборони. Коли поліція виявила у хаті Бен-Цві склад зброї, призначеної для єврейської самооборони; вся родина була арештована, батька Бен-Цві було вислано до Сибиру. Сам Бен-Цві зумів переїхати до Вільно (Вільнюсу).
У 1907 р. Бен-Цві (партійна кличка Авнер) оселився в Ерец-Ісраель.
У 1909 р. він познайомився з Рахель Янаїт. Українська єврейка, жінка його життя, землячка. Вона народилася у 1886 р. у Малині під іменем Голда Лишанська. Училася у хедері, потім була гімназія у Житомирі, одночасно Голда давала приватні уроки івриту. Далі Київ, навчання у Німеччині (вивчала ботаніку та зоологію в Єнському університеті). Голда Лишанська взяла прибране ім’я – Рахель Янаїт. У 1909 р. Іцхак і Рахель організували гімназію івриту в Єрусалимі, були її викладачами. У цей час з України до Рахель переїхали її мати і рідна сестра. Згодом сестра Батья Лишанська стала відомою скульпторкою. Рідні були здивовані, що Рахель проводила уроки, а після них прибирала в шкільному приміщенні. І Рахель, і Іцхак продовжували здобувати вищу освіту. Дівчина відправилася на навчання в Париж, де отримала диплом аграрного інженера. Та після початку Першої світової війни повернулася до Єрусалиму.
У ці часи Іцхак подружився з земляком із м. Плонськ (нині Польща) Давидом Гріном, який увійшов у історію як Давид Бен-Ґуріон (молодий лев).
Разом вони створили Гашомер — єврейську організацію самооборони.
Іцхак закінчив ліцей «Галатасарай» у Стамбулі, Бен-Цві разом із Давидом Бен-Ґуріоном вивчав право в Стамбульському університеті (1912—1914) У серпні 1914 р. вони повернулися в Палестину, але були арештовані турецькою владою. Згодом переїхали до м. Нью-Йорк.
Бен-Цві та Бен-Ґуріон стали першими добровольцями в Єврейському легіоні у лавах британської армії. У 1918 р. вони повернулися в Палестину й посіли чільні місця у керованій Великою Британією за мандатом Ліги Націй єврейській спільноті.
У 1918 р. Іцхак Бен-Цві одружився з Рахель Янаїт, але своєї політичної активності не припиняли. У 1920 р. Рахель відкрила невеликий ботанічний сад, у 1928 р. заснувала невелике господарство, де працювали жінки (з 1933 року це господарство стало навчальною фермою для дівчат). У них було двоє синів: Амрам та Елі.
Весною 1948 року родина Бен-Цві готувалася до весілля сина Елі. За п’ять днів до шлюбу під час нападу арабів на кібуць Бейт-Кешет, де він жив син, загинув Елі разом із шістьма товаришами.
У 1944 р. І. Бен-Цві став президентом Єврейської національної ради.
14 травня 1948 р. Бен-Цві підписав Декларацію незалежності і був обраний членом тимчасової Державної ради Ізраїлю.
І.Бен-Цві заснував Інститут для вивчення історії життя общин східних євреїв на Близькому та Середньому Сході (нині — Інститут Бен-Цві).
З 1949 р. — депутат Кнесету (парламенту) І і ІІ скликання.
8 грудня 1952 року Іцхак Бен-Цві обраний президентом Ізраїлю. Переобраний на цей пост в 1957 та 1962 роки.
Поряд із Бен-Цві був Давид Бен-Ґуріон. У 1948—1953 і 1955—1963 рр. він прем’єр-міністр і міністр оборони Ізраїлю. Під його керівництвом були виграні Війна за незалежність (1948—1949) і Синайська кампанія (1956).
По суті, Бен-Цві від 8 грудня 1952 р. до своєї смерті у 1963 р. був президентом країни. Упродовж 26 років родина жила в дерев’яному будиночку в єрусалимському районі Рехавія. Щотижня Рахель проводила в президентській резиденції уроки Танаха для жінок. На свята двічі на рік їх будинок був відкритим для широкої публіки.
23 квітня 1963 р. помер Іцхак Бен-Цві після свого переобрання на третій термін.
Рахель прожила ще 16 років. Останні роки життя вона писала спогади, розвивала інститут «Яд Бен-Цві», займалася увіковіченням пам’яті сина Елі.
