– От глянь. Ти пишеш, що Тадей Рильський був кумом Володимира Антоновича.
– Пишу. Що для тебе значить слово «кум»? Для чого у нас кум?
– Пити-гуляти, до куми моргати (погана та кума, що під кумом не була); або як писав Леонід Глібов: «Ніхто не бачив, тільки зорі. Як ласий кум і шустрая кума Через садок попхались крадькома».
– Уот. Ісчо я вспомніла сєріали! Там «кум» – опєр, іму стучат стукачі, випалняют іво заданія, – знайшлася Софочка.
– Ні, Софочко, кум-опер – це не наша ментальність; у нас кум – рідня. Кум – це хрещений батько дитини, за яку той відповідає перед Богом. Двох хрещених батьків мав Максим Рильський: Володимира Антоновича та Йосипа Юркевича. І Тадей Рильський, і його куми були членами «Старої громади», де був закон: якщо громадівця забирали під арешт, або він помирав, родині допомагали члени товариства; сироту-дитину брали на виховання в свої родини хрещені (так виховувалися Максим Рильський, Михайло Старицький). Коли помер Тадей Рильський, Максимові було сім років. Його забрав до себе у сусіднє село офіційний опікун – Йосип Юркевич, «сонячний лікар». Дав хлопцеві домашню освіту, потім влаштував до гімназії Науменка в Києві. Там Максим жив у родині Володимира Боніфатійовича Антоновича, виховувався разом із чотирма дітьми професора; дружив із майбутнім істориком мистецтва, членом Центральної Ради Дмитром Володимировичем Антоновичем. 21 березня 1908 р. у Києві упокоївся Володимир Антонович. 25 листопада 1910 року не стало опікуна. Смерть Йосипа Юркевича, як і смерть батька, глибоко вразила п’ятнадцятирічного Максима. За його власними словами, це були два найбільших потрясіння юності.
– А хто ж тоді опікувався сиротою?
– Тоді опіку брав на себе побратим. Уже давно хрестоматійним прикладом опікунів-побратимів Максима Рильського стали члени Старої громади: Микола Лисенко, Олександр Русов. Ніколи не забував Рильський своїх хрещених, батькових побратимів, згадував їх у своїй поезії.
20 квітня 1907 року у газеті “Рада” з’явився перший друкований вірш Максима Рильського “Весна”, присвячений хрещеному батькові Йосипу Юркевичу.
Хрещений батько Максима Рильського – Володимир Антонович за часів радянців був персоною non grata, але хрещеник не побоявся згадати близького друга батька у 1940 р. у вiршi «Шафа» романiвськi «двi тополi, що Антонович посадив», у поемі “Мандрівка в молодість”(1943 р.):
Мій батько запальний і тихий Антонович,
Що дружба з юних літ лучила їх міцна,
Ненавиділи їх Піхно і Юзефович,
А Лисенко любив, Старицький шанував
І Діоскурами Іван Франко назвав.
– Ну, вопшче… Я би так не змогла. Треба, щоб про таке всі знали! Такі куми – святі люди!
