– От не збивай мене з пантелику! – репетують Хомівна. Бачиш напис на полотні: «Леонардо да Вінчі. «Пані з горностаєм».» А ти тулиш туди тхорика, свійську фретку. Колись!
– Сонечко, давай поволі! Ти згадала полотно Леонардо да Вінчі «Пані з горностаєм». Я не згодна. Ця картина (портрет, твір) написана олією на дереві (не на полотні).
– Зрозуміло! І картині не пасує, або, як казала Леся Українка, не статуїть назва «Пані з тхориком»?
– Не зовсім так. Бачиш, зараз ми послуговуємося штампами, а тоді цінувалася символіка, натяки, алюзії, гра слів. Італійською твір названо «Dama con l’ermellino». У той час великий Леонардо з Вінчі служив при дворі міланського герцога Лодовіко Сфорца, якого ще називали ermellino (в перекладі «горностай»), бо у 1448 році король Неаполя Фердинанд I Арагонський нагородив герцога «Орденом горностая». Горностай здавна вважався символом чистоти.
– Ага, догодив хазяїнові?
– І не тільки. Портрет написаний у 1489–1490 рр. зображує незаміжню офіційну коханку міланського герцога Лодовико Сфорца – 17-річну Чечилію Галлерані, коли вона мала народити герцогу Лодовіко Сфорца сина-первістка Чезаре. На той час герцог був заручений з Беатріче д’Есте, молодшою дочкою герцога Феррари Ерколе д’Есте. Да Вінчі знав, що придворні міністри не бажали народження позашлюбного сина герцога від Чечилії Галлерані.
І хоч старий парубок Леонардо ретельно приховував інформацію про свої любовні стосунки, існують версії, що художник мав зв’язок із Чечилією Галлерані. І хоч в Італії того часу до позашлюбних дітей ставилися майже як до законних спадкоємців, Леонардо на собі знав відчув долю незаконної дитини багатія, тому й роздумував над майбутнім коханої та її дитини. Співчуваючи Чечилії, Леонардо намалював горностая, який нагадував міф про народження Геракла від Зевса й Алкмени, описаний у «Метаморфозах» Овідія (Леонардо в той час перекладав «Метаморфози»). Це був натяк, що і в Чечилії знайдуться віддані друзі, які сприятимуть народженню її сина.
Крім того, грецька назва горностая — дав.-гр. γαλῆ (гале) — етимологічно пов’язана з прізвищем Галлерані.
– Ага, пойняв: два в одному – і герцог Лодовіко Сфорца – горностай і 17-річна Чечилія Галлерані цього ж роду тільки грецькою, – розмірковують Хомівна. – Ну, і що?
– А повна сексу картинка: 
по-перше, лапи з кігтями звіра по-хазяйськи тримають розріз рукава сукні Чечилії — символ вагіни. Оскільки Чечилія, була вагітна, то горностай не тільки прикриває живіт, але і означає, що виношувати бастардо від члена Ордена Горностая не є ганьбою.
– Слухай, так цей рукав – чисто Везувій сексуальності! А я й недотумкала!
– По-друге, зверни увагу на зображення рук. 
Руки Чечилії тонкі та витончені, надзвичайно чуттєвим жестом вона торкається до хутра звірка, – і той від задоволення, як домашня кішка, перебирає лапками і випускає гострі кігтики. А тепер порівняй нігті Чечилії та горностая.
– Обаньки, міцно вона його утримує в руцях! Слухай, а її часом не отруїли? Щось я нічого про подальше не чула!
– Ніхто нікого не отруїв. 16 січня 1491 року вінчалися Лодовіко та Беатріче, а 3 травня того ж року Чечилія Галлерані народила Лодовіко первістка, Чезаре. На честь народження сина герцог Мілана подарував Чечилії землю в Саронно. Лодовико видав свою коханку заміж за Людовіко ді Брамбілла, графа Бегаміно, і відправив їх із сином у розкішний палац Карманьола — подарунок маленькому Чезаре. Чечилія Галлерані уславилася як поетеса, що писала латиною та рідним діалектом. Новеліст Маттео Банделлі називав її «gran lume de la lingua italiana» («велике світило італійської мови»). Померла вона у 1536 р. на 63-му році.
– Ти казала, що цей портрет є єдиним твором да Вінчі на території Польщі й становить предмет національної гордості. Як він туди потрапив?
– О, сонечко, це дуже захоплива історія, але не все зразу…
Залишити відповідь