24 квітня 1857 р Священний Синод дозволив збудувати в Олександрівську (нині Запоріжжя) ще одну православну церкву. Місце для будівництва – дворянський цвинтар.
12 листопада 1873 року на Гоголівській вулиці у центрі міста Олександрівська освятили новий храм. Його освячення відбулося напередодні дня апостола Пилипа, звідти й назва церкви – Пилипівська. Таку ж назву згодом отримала вуличка, що вела до храму (колишня вулиця Пилипівська за радянців мала назву Радянська, нині вулиця Академіка Чабаненка).
При Пилипівській церкві була школа. Церкву частенько відвідували дворяни, у самому храмі спорудили склеп для почесних громадян, меценатів. У склепі було поховано міського голову Павла Захар’їна. У народі Пилипівську церкву називали Дворянською. Прямо до храму вела вуличка Пилипівська, пізніше Радянська.
За храмом на цілий квартал розташувався Дворянський цвинтар. На його землі знайшли спочинок Яків Новицький, Йосип Гладкий.
За часів п’ятирічки безбожжя храм було зруйновано, після війни бульдозер пройшовся землею цвинтаря. Викопані рештки самоскид вивіз на звалище. Плиту з могили Йосипа Гладкого розмістили у педагогічному інституті, але однієї ночі вона зникла. До сьогодні єдиним свідком давнини є маленька біленька хатинка сторожа.
