15 вересня 1068 р. у Києві спалахнуло повстання, в ході якого кияни скинули Ізяслава Ярославича; випустили Всеслава Брячиславовича Віщого-Чародія з порубу під князівським палацом (де той перебував майже рік) і возвели на великокняжий престол.
Князь Всеслав Брячиславич Віщий – правнук великого князя київського Володимира Святославича (Великого) і полоцької князівни Рогніди-Горислави Рогволодівни народився близько 1029 р.
У «Повісті временних літ» є легенда про те, що у Брячислава Ізяславича довго не було дітей. Після того, як дружина князя звернулася до волхвів, народився Всеслав-волхв – Чародій, Віщий.
Образ «волхва», чародія знайомий нам з поеми «Слові о полку Ігоревім»
Після смерті батька (1044 р.) Всеслав сів на княжий престол у Полоцьку (1044 ─1101). У 1065 році пограбував Псков, а 1066 року спустошив Новгород; у відповідь триумвірат Ярославичів — Ізяслав, Святослав і Всеволод — пограбували Мінськ. 3 березня 1067 року розбитий Ярославичами на Немизі, ув’язнений Ізяславом в Києві. Звільнений киянами в ході повстання 1068 року проти Ізяслава, який утік.
Всеслав – єдиний із полоцької династії, хто перебував на київському престолі сім місяців (1068 ─1069). Престол великого князя він втратив через постійні міжусобиці. Твердою рукою Всеслав відновив своє княжіння у Полоцьку, де правив наступні тридцять років.
14 квітня 1101 р. 72-річний полоцький князь Всеслав відійшов. Права майорату на Русі не було, тому шестеро синів Всеслава Віщого (Чародія) — Давид, Гліб, Рогволод-Борис, Роман, Святослав, Ростислав розділили полоцьке князівство на шість уділів. Нащадки Всеслава володіли Полоцьким князівством до середини XIII ст., періоду входження до складу Великого князівства Литовського.
Головне зображення:
Усяслаў Полацкі ў парубе пад палатамі кіеўскага князя
Дата стварэння 1923 г. Матэрыял і тэхніка кардон, алей Памеры 32,5 х 25,5
Месцазнаходжанне Нацыянальны мастацкі музей Беларусі
