– А правда, що співаєш, такі й думки маєш? – накриває мене мокрим рядном Хомівна.
– Сонечко, ти це з якого дива?
– Та згадала, як у першому класі співали «матрос-партизан Желєзняк». Цікаво, що це за герой такий, чому нас заставляли про нього співати?
– Герой? Слухай сюди і вирішуй, хто герой!
– 2 травня 1895 року у с. Федоскіно, Московська губернія, народився Анатолій Железняков, матрос Балтійського флоту, учасник штурму Зимового палацу, анархіст, герой громадянської війни. З дитинства син міщан не був навчений працювати, мав здібності ватага-коновода. Влаштували бешкетника до Лефортівського військово-фельдшерського училища, але невдовзі його покинув. Працював кочегаром на торговельному флоті, слюсарем на оборонному заводі. У жовтні 1915 року призваний на службу до 2-го Балтійського флотського екіпажу, але у червні 1916 дезертирував і працював на торговельних судах у Чорному морі. Після амністії дезертирам опинився в Кронштадті.
За грабунки у червні 1917 р. засуджений на 14 років каторжних робіт, але втік з-під варти. Був обраний до Центробалту, був начальником караулу Таврійського палацу, де зібрались Всеросійські установчі збори.
Єдина добра дія анархіста: виконуючи таємний наказ більшовицьких лідерів, Желєзняков розігнав Установчі збори, коли під час дебатів наказав: «Залишити зал засідань! Варта втомилася! (рос. Караул устал!)» Відзначився «герой» жорстокістю розправи з ворогами радянської влади та звичайним криміналом. Про «ідейний анархізм» загону А.Железнякова згадував В. Д. Бонч-Бруєвич: «беспробудное пьянство, ограбление прохожих, кражи в городе вновь обратили на них наше внимание».
В Одесі й досі пам’ятають як «матрос Желєзняк» у 1918-1919 рр. брав участь у нальотах на банки та в грабунках.
24-річний Анатолій Железняков був смертельно поранений у бою з денікінцями на станції Верхівцеве у районі Катеринослава.
Іменами найкращих, тих, з кого варто робити життя, ми називаємо наші вулиці. У Донецьку, Запоріжжі, Ізмаїлі, Миколаєві, Севастополі, Харкові, П’ятихатках є вулиця Желєзнякова; у Сумах і Херсоні – Матроса Желєзняка. Маємо два пам’ятники цій особі: у П’ятихатках і у сквері на станції Верхівцеве.
-Та хай Господь одведе! Не хочу я нашим дітям таких героїв!
