Наймолодший син Великого князя Литовського Гедиміна від батька-язичника отримав ім’я – Любарт (лит. Liubartas; ст.-укр. Любартъ), по батькові Гедимі́нович. Після приходу на волинський престол князь прийняв християнство і нове ім’я Дмитро.
Князь луцький, крем’янецький, волинський, Галицький, якого тогочасні джерела іменували як «великого князя руського Димитрія». На його державних символах (печатці, монетах) використовувалися руські геральдичні знаки (лев і хрест).
За часів його князювання в Лучеську (Луцьку) замість дерев’яної було збудовано кам’яну фортецю — замок Любарта. Вежа Любпрта зображена на купюрі 200 гривень.
У 1341 р. львівській церкві святого Юра подарував дзвін.
За рік до смерті (1382) після смерті короля Людовика I придбав у старост угорських Кам’янець, Олесько, Городло, Лопатин, Перемиль, Сестрятин.
4 серпня 1383 р. помер Дмитро-Любарт Гедимінович — Литовсько-Руський князь, останній самостійний правитель об’єднаного Галицько-Волинського князівства, король Русі.
Залишити відповідь