Обменяли хулигана

Обменяли хулигана
На Луиса Корвалана.
Где б найти такую лядь,
Чтоб на Брежнева сменять?
Обміняли Корвалана
На Володьку-хулігана.
Де б знайти таку лядь,
Щоб на Брежнєва змінять?
Таку пісеньку, де Володькою-хуліганом був Буковський, ми співали, не знаючи героя пісні – Володимира Буковського Чому хулігана? Тому що у 1974-му році засудженого Буковського повернули до тюрми, як «злісного порушника режиму», бо він був одним з небагатьох дисидентів, які не йшли на компроміси з владою: відмовлявся від угод – і отримував «по повній». Через безнадійність у сенсі перевиховання його обрали для обміну на чилійського комуніста. Не згадували ми, або не знали автора частушки – Вадима Делоне, доля йому відміряла 35 років, наповнених спротивом.
5 січня 1972 р. почався судовий процес над Володимиром Буковським (це був його четвертий арешт). Його звинувачували у «антирадянській агітації» за спробу домогтися міжнародної експертизи фактів відправки політичних в’язнів до психіатричних лікарень. Вирок – «сім в зуби і п’ять по рогах» (7 років таборів і 5 років заслання).
У пермських політичних таборах Буковський у співавторстві з Семеном Глузманом написав «Посібник із психіатрії для інакодумців».
8 грудня 1976 року В. Буковського обміняли на лідера Комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана – «Обміняли хулігана на Луїса Корвалана».
Після висилки з СРСР Буковський поселився у Великій Британії, закінчив університет у Кембриджі та Стенфорді за фахом «нейрофізіологія». Отримав роботу, набув громадянства Великобританії. Брав участь у створенні міжнародної антикомуністичної організації «Інтернаціонал опору», був обраний її президентом.
У 1977 р. був одним із підписантів Декларації в українській справі. Ініціатива написання Декларації належала польському еміграційному діячу Єжи Ґедройцу, головному редактору паризького видання “Культура”. Цю Декларацію також підписали Юзеф Чапський, Юзеф Лободовський, Густав Герлінг-Ґрудзинський, Наталля Горбаневська, Павел Тіґрід та ін. У ній зокрема були такі слова: ” […] не буде справді вільних поляків, чехів чи угорців без вільних українців, білорусів та литовців. І, в кінцевому рахунку, без вільних росіян”.
Влітку 1989-го, коли Буковський побував у СРСР, від літака до автомобіля його пронесли на руках. У 1991 році був запрошений урядом Бориса Єльцина для підготовки судового процесу проти КПРС. Буковський засканував велику кількість секретних документів КПРС та КДБ, що стали основою вільно доступного в мережі «Архіву Буковського»
2010 — підписав звернення російської опозиції до громадян Росії «Путін має піти» (підпис № 2).