Указом від 22 листопада 1764 р. імператриця Катерина ІІ змусила Кирила Розумовського зректися гетьманської влади. Він це виконав. Козацька старшина посміла заїкнутися про вибори нового гетьмана. Цариця відповіла: «щоб навіть сама назва гетьмана зникла, а не то, щоб якусь особу вибирати на таке становище»
Влада від гетьмана знову перейшла до Малоросійської Колегії. Другу Малоросійську колегію очолив 39-річний генерал-губернатор Петро Румянцев-Задунайський, перед яким поставлено задачу підготовки земель Гетьманщини до повної інтеграції до складу Російської імперії. Цього ж року розпочався «рум’янцевський» перепис населення Гетьманщини, їхнього майнового стану.
Про маніфест імператриці від 10 (22) листопада 1764 р., що ліквідував інститут гетьманства, про це «слово» цариці український граф Василь Капніст (прапрадід Марії Сірко-Капніст) написав:
Где благо, счастие народно
Со всех сторон текли свободно,
Там рабство их отгонит прочь.
Увы! Судьбе угодно было,
Одно чтоб слово превратило
Наш ясный день во мрачну ночь
У серпні 1765-го – указ Катерини ІІ про скасування полкового устрою, створення Слобідсько-Української губернії. А щоб козацька еліта не звернулася до низів, не об’єдналася проти окупантів-асимілянтів, було ліквідовано виборність старшини на будь-якому рівні. Втім, до «батога» цариця додала «пряник»:
– з листопада 1766 р. старшинам дозволили купувати вотчинні села, тобто мати права кріпосників;
– з 1767 p. козацька еліта отримала право обирати предводителів, депутатів до Законодавчої комісії; брати участь в її роботі на тих же підставах, що й російські дворяни;
– старшинські двори звільнили від постоїв російських військ;
– старшина допускалася до державної служби в межах імперії;
– унормували надання козацьким урядникам табельних чинів;
– українська старшина могла посилати своїх дітей до кадетського корпусу і товариства шляхетних дівчат;
– на українське шляхетство було поширено дію Жалуваної грамоти Катерини II дворянству від 1785 р.
У російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Катерина ІІ використала запорозьких козаків, після чого в 1775-му звеліла ліквідувати Запорозьку Січ; кошового отамана Петра Калнишевського вислати на Соловки.
У 1780-му створено Харківське намісництво.
У 1781 р. було скасовано полковий адміністративний устрій Гетьманщини, утворено три намісництва (губернії): Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське, що разом творили Малоросійське генерал-губернаторство.
3 травня 1783 р. запроваджено кріпосне право в Гетьманщині та Слобожанщині.
У липні 1783 р. було завершено розформування козацьких полків, замість них створили десять карабінерних, п’ять гусарських полків.
Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. знов постала потреба в козаках. У 1788 році імператриця видала указ про формування з колишніх запорозьких козаків Чорноморського козацького війська. У 1792 році їм надано право поселитися на землях між Кубанню та Доном.
Оскільки «мавр виконав свою справу», у 1786 році колегія припинила свою роботу.
Залишити відповідь