– А кто вам не давал балакать па-укрАінски? – процідила Софочка.
– Хто? – взяла руки в боки Хомівна і усьо – «в зобу дихання спьорло». – Ну, хоч ти скажи, – кидає мені!
– А Ви самі подумайте! Спробуйте порівняти факти:
1869 р. завдяки депутату Казимиру Делямару та Просперу Меріме Сенат Франції ухвалив рішення про впровадження в усіх школах курсу історії України. Франція – єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки. Повість Марка Вовчка «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була перекладена авторкою французькою (вийшла в газеті «Ле Тепс»). 1869 р. командор Ордену Почесного легіона Проспер Меріме, який вільно володів українською, переклав французькою «Козачку» Марка Вовчка. Ця повість була рекомендована Академією наук усім школам Франції.
– Дак, ета патаму, что он бил любофнікам Марко Вовчок і Жуль Верн такжі, – не здавалася Софочка.
– Добре, закоханий Жуль Верн дав дозвіл Марії (єдиній у царській імперії!) перекладати його твори російською. Меріме теж упадав за Марією, щебетав із нею українською. Ну, і що? А тепер порівняйте з імперією. На початку 1869 р. в Одеському учбовому окрузі було заборонено мати в бібліотеках твори Марка Вовчка. У червні 1873 р. ухвалою комітету міністрів було знищено 1775 примірників (майже весь наклад) «Сборника рассказов в прозе й стихах» за те, що в ньому було надруковане оповідання Марка Вовчка «Кармелюк».
– На цьому я заклякла, коли подивилася і порівняла дати!
