Відомий у історії Федір Раско́льніков в дійсності — Іллін, петербуржець, нащадок російського офіцера Ілліна народився 28 січня 1892 року. У 18 років став членом партії більшовиків. Під час першої світової ухилився від мобілізації. Був слухачем курсів гардемаринів. У 25 років став заступником голови Кронштадтської ради. Наступне призначення – комісар Морського генерального штабу, навесні 1918 р. став заступником наркомвоєнмора Троцького з морських справ. 
За дорученням Раднаркому потопив Чорноморський флот (згадайте «Загибель ескадри» Корнійчука!)
Восени 1918 р. став членом Реввійськради республіки. Командував Астрахано-Каспійською військовою флотилією, Волзько-Каспійською, згодом Раскольніков – командувач Балтійським флотом. Поряд із Раскольніковим була Лариса Рейснер – комісар штабу флоту на Волзі та Каспії, письменниця. Так, та перша красуня, у яку був закоханий Гумильов; комисар Балтфлоту 1918-го стала дружиною Фед-Феда. Вони мали спільного ворога, спільну мету, були закохані в літературу.
Вони служили режиму, але не забували про себе. Їхня оселя славилася тим, що у найчорніший голод там завжди були делікатеси. Зі спогадів голови Кронштадтського відділу трибуналу Балтфлоту Ассар: «Матросов Раскольников считал людьми второго сорта. Моряки голодали, а командующий Балтфлотом с женой жили в роскошном особняке, держали прислугу, ели деликатесы и ни в чем себе не отказывали». 
Ситно, красиво їм було у Кабулі серед фонтанів і троянд. Фед-Фед – радянський посол, але Ларисі стало сумно – і вона у 1924 р. кинула чоловіка.
Муза Раскольнікова-Канівез стала новою дружиною. З 1921 до 1938 р. Раскольніков був повпредом СРСР у різних країнах. І раптом такий відданий справі більшовик став неповерненцем. У квітні 1938 р. разом із дружиною і сином виїхав поїздом із Софії. На вокзалі придбав газету, з якої дізнався про своє усунення з посади повпреда. Те, що за цим арешт і розстріл, Раскольніков не сумнівався, тому виїхав до Парижа. У столиці Франції він написав лист-протест «Як мене зробили ворогом народу» та «Листи до Сталіна» з відомим епіграфом: «Я правду о тебе скажу такую, что хуже всякой лжи». https://scepsis.net/library/id_446.html
17 липня 1939 р. Верховний Суд СРСР оголосив Ф. Раскольникова поза законом. Ну, оголосили. Ну, і що? Виявляється, згідно з постановою ЦВК СРСР від 21 листопада 1929 р. «Про оголошення поза законом посадовців — громадян СРСР за кордоном, які перебігли до табору ворогів робочого класу та селянства, які відмовляються повернутися в СРСР» після оголошення мало бути встановлення особи і через 24 години розстріл засудженого.
Раскольніков разом із сином та вагітною дружиною переїхали до Ніцци. Там помер дворічний син, народилася дочка Муза. Був шокований, що його друг Молотов підписав пакт із Ріббентропом.
12 вересня 1939 року Раскольніков помер. За однією версією помер у Ніцці нібито від пневмонії. За версією Роя Медведєва убитий агентами НКВД – нібито викинувся з вікна.
Залишити відповідь