Зюк

– За життя Пілсудський мав прізвиська — Dziadek (Дідусь), Komendant (Комендант), Marszałek (маршал). Після смерті Юзеф Пілсудський здобув прізвисько «останній польський шляхтич».
– Чому його так назвали?
– Шляхтич – той, хто мав вроджені чи успадковані почуття: обирати шлях для нації, вести цим шляхом відповідати за наслідки.
– Ну, польський – це ясно…
– Я ж не зовсім згодна зі словом польський. Скоріше Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський (пол. Józef Klemens Piłsudski) – литвин: нащадок білоруської та литовської шляхти.
Батько – збіднілий родовитий шляхтич Юзеф Вінцент Пілсудський.
Мати – Марія з Білевичів, прославлених Генріхом Сенкевичем у романі «Потоп». Білевичі були родиною не менш знаною у Литві, аніж Пілсудські. «Був у Жмуді (нинішня Жемайтія, етнографічна область Литви) могутній рід Білевичів». Цими словами починається «Потоп», один із романів славетної трилогії Генрика Сенкевича, яку поляки шанують, як ми «Кобзар», як «Війну та мир» росіяни.
Народився Зюк – так називали домашні четвертого з 12 дітей Пілсудських – 5 грудня 1867 р. у с. Зулов (нині Залавас). Це був час «закручування гайок» після поразки повстання 1863-го. Спольщений, скатоличений рід давно забув мову литвинів, послуговувався польською та латиною, виховував нащадків поляками.
Після домашньої підготовки Юзеф Пілсудський навчався у Вільно в російській гімназії (польських просто не було). Коли Зюк був у випускному класі, померла мати, її томик Сенкевича був завжди з Пілсудським.
Влітку 1885-го юнак поступив на медичний факультет Харківського університету. На життя заробляв репетиторством: викладав математику, іноземні мови. У Харкові Зюк проучився рік. Медицина йому подобалась, але він поставив високу планку – здолати «проклятий царизм».
Тут перетнулися життєві шляхи двох терористів Пілсудського та Ульянова Леніна.
– Цікаво, що ж у них спільного?
– Обоє – дворяни, соціалісти, терористи, студенти-першокурсники, виключені у 18 років із вишів, кожний взяв участь разом із старшим братом у замаху на Олександра III.
Сашу Ульянова як головного терориста стратили.
Слідство в 1887 р. установило, що Зюк передавав своєму старшому брату Броніславу компоненти для вибухівки. Броніслав отримав 15 років сахалінської каторги, а Юзеф – п’ять років заслання (1888 – 1892) у Кіренську і Тунці.
– Ти якось згадувала про знайомство Юзефа з родичем Карпенка-Карого.
– Було й таке. На засланні в Тунці 20-річний українець Олександр Тарковський мешкав в одному будинку з «товаришем Віктором» – майбутнім маршалом Юзефом Пілсудським, неподалік від Міхала Войнича, гербу Абданк, революціонера, чоловіка відомої англійської письменниці Етель Ліліан Войнич. Там Тарковського познайомили з Леніним. Пройшли роки Тарковський жив у Єлисаветграді, писав до місцевої преси публіцистичні статті, вірші та прозові твори. У голодний 1920 рік Олександра Тарковського викликали на допит в особовий відділ 1-ї кінної армії. Виявляється, маршал передав поетові харчі та запросив до Варшави. ЧК ініціювало розслідування зв’язків Тарковського з Пілсудським. Лише особисте втручання Леніна врятувало Тарковського від репресій. Українець отримав кілька посилок із продуктами й одягом.
– Чула я, що Пілсудський прийняв протестантство. З якого дива?
– Ти й таке чула? Молодець! Звісно, все через жінку. Марія Юшкевич була розлученою, мала амур із Романом Дмовським. Пілсудський закохався, писав романтичні поезії-перлинки, відбив Марію. Католицизм не схвалював шлюбів із розлученими, тому Юзеф і Марія прийняли протестантство. У липні 1899-го вони одружилися, але не надовго: у 1906 році Зюк закохався в 24-річну товаришку Олександру Щербинську. Законну дружину він залишив, але свого почесного ворога політика Романа Дмовського не позбувся: відчайдушно ворогував. 15 років, до самої смерті Марія не давала розлучення. Тільки в 1921-му Юзеф та Олександра одружилися, народили двох дочок.
Після заслання Зюк вступив у підпільну Польську соціалістичну партію (ППС), почав видавати газету «Робітник». Після провалу газети в 1901 потрапив до в’язниці, талановито симулював душевну хворобу. Психіатри переконалися у божевіллі хворого, перевели Зюка до пітерської лікарні, звідки в 1902 товариші організували втечу. Пізніше Камо повторив цей трюк Пілсудського.
Скоро Юзеф Пілсудський зажив слави чудового організатора терористичних акцій. Бойовики ППС грабували банки, поштові потяги, передавали здобуті кошти на «цілі революційної боротьби»; здійснили пепеесівці серію терористичних актів проти царських адміністраторів.
– Так цим же промишляв і Йосип Джугашвілі!
– Під час Першої світової війни Юзеф Пілсудський створив окремий Легіон польської армії, воював на боці Австро-Угорщини. Пілсудський вважав, що в разі перемоги у війні Німеччини та Австро-Угорщини, Польща отримає незалежність. Коли Центральні держави оволоділи територією Польщі, Пілсудський і його прихильники перейшли в опозицію до німецьких і австрійських властей. Кінець Першої світової Пілсудський провів у німецькій в’язниці.
– Повернувшись восени 1918 року до Варшави, був призначений «тимчасовим начальником» держави і верховним головнокомандувачем збройними силами Польщі. Він зумів звільнити країну від залишків німецьких військ і взяв курс на утворення незалежної польської держави.
– У лютому 1919 року з зіткнень в Білорусії почалася радянсько-польська війна, основною метою якої було відновлення Польщі в кордонах 1772 року, «від моря до моря». В ході війни основною метою керівництва Польщі на чолі з Пілсудським було встановлення контролю над Білоруссю, Україною, Литвою і геополітичне домінування у Східній Європі. Війна йшла з перемінним успіхом, а 12 жовтня 1920 в Ризі був підписаний мирний договір, який ліг в основу офіційних польсько-радянських відносин до початку Другої світової війни. Розділ білоруських і українських земель між Польщею і Радянською Росією означав крах політичної концепції Пілсудського. Після прийняття в березні 1921 року Конституції, що обмежувала повноваження виконавчої влади, Пілсудський віддав перевагу посаді начальника генерального штабу армії. У 1926 році Пілсудський повернувся до управління країною, щоб відновити порядок в розореній і зубожілій країні. Він зайняв пост прем’єр-міністра, але залишався при цьому військовим міністром і першим маршалом Польщі.
– 12 травня 1935 року у Варшаві від раку печінки помер Юзеф Гіньятович-Кошьчєха-Пілсудський, очільник польської держави, яку він відродив після 123 років небуття. Похований в усипальниці польських королів у Кракові.