– Вот палучим ми жирофкі за ліпЄнь і за сєрпЄнь… – пророкує Софочка.
– І пенсія гавкне впень… – додає моя Хомівна.
– А чому ж Ви, Софочко, платіжки, квитанції жировками називаєте? – переводжу я курс розмови.
– Как єта пачиму? Так правильно, па-русскі.
– Це що від слова жир? Заплати за комірне – і живи, нагулюй жир, одним словом жируй? – встряла Хомівна.
– Фу, как грубо. Прі чьом здесь жир? Ну, я ні знаю.
– Чому ж жировкою називають документ на оплату комірного, комунальних послуг? Справа в тім, що за совєтів мешканці міст отримували від жеків книжечки на оплату послуг з написом: Житлова Індивідуальна Розрахункова (укр.); Жіліщная Індівідуальная Расчьотная (білор.) книжка. От і утворили люди абревіатуру ЖІР, звідси жировка.
Схоже слово є у італійців, у них «джиро» [giro обіг, тур ] – вид безготівкового розрахунку.
У Західній Україні цидулку, ярлик, квитанцію і сьогодні називають «цитлик» від німецького Zettel, що означає «клаптик паперу», «записка».
