26 липня 1887 р. Париж, на 29 році обірвалося життя мовознавця-індоєвропеїста, славіста, літературознавця Івана Гануша.
Він народився 13 липня 1858 р. у с. Колодіївка біля м Станіслава на Івано-Франківщині. Мати – українка, батько – українець чеського походження. Рідною та розмовною мовою І. Гануша була українська.
Освіту Іван здобував у народній школі рідного села, у гімназії в Станіславі. Талановитий поліглот вивчав класичну та слов’янську філологію у Краківському університеті (1877—1881). Ще студентом Гануш почав друкувати свої розвідки з мовознавства у наукових польських і німецьких журналах.
Із 1881-го року здобував освіту з порівняльного мовознавства в університетах Лейпцига, Берліна (поглибив знання санскриту та індійських діалектів), Відня (слухав лекції у Г. Бюлера з санскриту та порівняльної граматики у Ф. Мюллера).
У 1883 р. Гануш захистив докторську дисертацію «Про наголоси іменників в українській мові». З 26-ти років Іван Гануш доцент при кафедрі санскриту та порівняльного мовознавства. Він викладав санскрит, граматику литовської мови, вступ до кельтських мов. Іван Гануш знав більше 15 мов, крім української та польської: албанську, англійську, вірменську, діалекти індійської, кельтську, литовську, німецьку, російську, санскрит, сербо-хорватську, французьку, чеську.
Писав розвідки українською, польською, чеською та німецькою мовами. Так, досліджуючи питання українського говіркового наголосу, надрукував: «Про наголос іменників у малоруській мові» німецькою мовою, «Про малоруську мову» чеською мовою, «Щодо кількох найновіших праць про мову русинів» українською. Автор статей про українську мову та мовознавство в чеській енциклопедії «Ottúv slovník naucny».
Учений інтенсивно працював: за сім років (1880 — 1887) надрукував півтори сотні робіт. Організм втомився, ослабився. У липні 1887 р. у Парижі Іван Гануш захворів на тиф. 26 липня 1887 р. Іван Гануш помер.
Залишити відповідь