Любили наші степовики давати вуличні прізвиська! Немало наших степових сіл і сьогодні мають носіїв прізвищ, що походять від характерних ознак, масті тварин (волів, коней, овець, собак). Ці ознаки односельці часом переносили на її господаря.
Наприклад, я зустрічала власників таких прізвищ:
1. Багрій – власник «сіро-бурого вола»,
2. Бадя – хазяїн ледачого вола,
3. Балан – білий віл,
4. Барна – темно-сірий віл.
5. Білокінь,
6. Білокопитий
7. Бокай – людина, у якої бик із плямистими боками,
8. Ватуля – власник вівці, яка вперше привела ягнят,
9. Вороний
10. Гнідий
11. Гулий («безрогий віл або корова»),
12. Клапач – брехун; власник пса з довгими, висячими вухами (клаповухий),
13. Козій – володар вола, у якого роги розходяться в бік, їхні кінці закручені назовні,
14. Космина – володар вола з неправильно посадженими рогами,
15. Мазій – володар «вола попелястого кольору»),
16. Моруга – власник рудого чи темно-сірого вола/кота з темними смугами. Моругий віл,
17. Рябовіл,
18. Рябокінь,
19. Рябокляч – власник старої рябої шкапи,
20. Сивокінь,
21. Смаглій – «віл майже чорної масті»),
22. Чорновіл,
23. Чалий (оспіване в народній пісні «Ой був в Січі старий козак, на прозвище Чалий»),
24. Чубрій – «віл із жмутиком вовни між рогами»,
25. Шарко, Шарий – власник сірого (шарого) собаки.
