Що може бути гіршим за неволю? Тільки безнадія, зневіра. Це знали наші пращури, тому звільнення побратимів було святою справою. Ходили землею Криму ченці (мусульмани їх не чіпали, бо шанували своїх і боялися чужих богів), дізнавалися пішаниці про проданих у рабство – і заносили імена у свій список. А список той був у голові, тому виручали влучні, неповторні козацькі прізвища (Засядьвовк, Неїжборщ, Скалозуб).
Так, рід Ханенків заснував козак Степан Ханенко, який ще за доби Петра Сагайдачного присвятив життя визволенню українців із неволі.
Після роздержавлення Козацької республіки визволення (викуп) з неволі стало справою честі нащадків січовиків. Так, у 1821 році Григорій Квітка-Основ`яненко, Іван Котляревський, нащадок гетьмана Апостола – М.Муравйов-Апостол, князь М. Репнін вирішили викупити Михайла Семеновича Щепкіна його батьків, дружину й шістьох дітей з кріпацтва у графині Волькенштейн. У Харкові провели бенефіс Щепкіна. Котляревський дозволив поставити «Наталку Полтавку», яку до того мав право ставити тільки полтавський театр. Гроші з цього бенефісу пішли на викуп Щепкіна з кріпацтва. Треба було 10 000 руб., зібрали 7207 руб. Історик Бантиш-Каменський переконав князя Репніна доплатити решту. Графиня продала всіх Щепкіних, крім синів.
Така ж ситуація повторилася з Василем Тропініним, якого граф Морков подарував вільну, але єдиного сина, єдину дитину художника залишив собі.
У серпні 1834 р. Микола Гоголь (нащадок наказного гетьмана Остапа Гоголя) зустрів у Літньому саду Федота Ткаченка. Саме цю зустріч описав Тарас Шевченко у повісті «Художник», як своє знайомство з Сошенком. Гоголя вразило, що четверо синів Леонтія Ткаченка (Григорій, Денис, Федот і Яків) – талановиті митці, кріпаки. Микола Васильович звернувся до гардемаринів Петра та Володимира Оболенських, дітей Хорольського поміщика, щоб із відома та згоди свого батька, Оболенські відпустили Федота з братами. Брати Оболенські відпустили чотирьох братів Ткаченків на волю без викупу. Усі брати стали художниками.
4 травня 1838 р. в Петербурзі відбулася безпрограшна лотерея, отримані кошти якої пішли на викуп Тараса Шевченка з кріпацької неволі в пана Енгельгардта.
