Іван Зайцев

23 грудня 1887 р. у Полтаві помер 82-річний художник Зайцев Іван Кіндратович.
Невідомо число й місяць 1805-го року, коли прийшов у світ Іван Зайцев, кріпак поміщика с. Архангельське Керенського повіту Романа Івановича Ранцова (1782-1836). Батько, Кіндрат Зайцев, – кріпак, який учився в Арзамаській школі живопису О Ступіна, був управителем маєтку та художником: «красил полы, комнаты, расписывал потолки, писал портреты, целые иконостасы и даже такие картины, которые не дозволяется смотреть открыто, эти картины были гадки и неприличны». Пан мав свій домашній театр і Зайцев-старший писав декорації.
У роду Зайцевих було кілька поколінь іконописців, художників, тому малий Іван охоче споглядав малюнки у панській бібліотеці. Він робив копії з гравюр, малював портрети, пейзажі. «Я так пристрастился к чтению, что целые дни и ночи готов был читать. Боже мой, сколько я перечитал, одних путешествий несколько томов,… так же историческими и романтическими книгами зачитывался, а в особенности любил сценические произведения, — это было моим наслаждением».
Побачив татко хист у сина – на колінах випросив у свого пана дозволу віддати Івана учитися в рисувальній Арзамаській школі Ступіна. Пан погодився, пообіцяв оплатити навчання. «И вот я в Арзамасе, в школе Ступина. Управляющий сдал меня с рук на руки, сделав с учителем какое-то условие, с этого дня началась моя новая жизнь и какая жизнь! Не та отвратительная, подлая и грязная, нет, совсем не та! Я жил теперь между такими людьми, какими я их воображал себе, читая романы, а тут на самом деле я встретил их лицом к лицу!… Во главе всех стоял сын г. Ступина Рафаил Александрович. Ему мы многим обязаны… Три незабвенных в моей жизни года не прошли, а пролетели в Арзамасской школе, и снова должен был возвратиться к той неприглядной и постылой жизни, какую проводил прежде». З жовтня 1823 до 1827 р. Іван Зайцев навчався, але мусив кинути, бо пан не заплатив ні копійки…
Після смерті першого пана-кріпосника, Зайцев потрапив до іншого. Новий пан жив у Петербурзі, дозволив Івану-кріпаку вчитися у художника-француза, згодом дав (1830 р.) відпускну для вступу до Академії мистецтв. 1 травня 1834 р. Зайцев отримав срібну медаль за автопортрет, а другу (24 грудня 1835 р.) за малюнок групи натурників. У 1837 р. отримав диплом вільного (некласного) художника.
Із школи ми пам’ятаємо, що Тарас був учнем Ширяєва. А чи знаєте, що підтверджують це тільки спогади Івана Зайцева? Іван Кіндратович писав: «Я нерідко бував у Василя Ширяєва, і ми розмовляли вечорами, іноді я в нього читав і декламував твори Пушкіна і Жуковського. В цей час у сусідній кімнаті, біля розчинених дверей, завжди стояли двоє хлопчиків, років шістнадцяти-сімнадцяти, учні хазяїна, які були в нього на побігеньках, розтирали фарби і малювали потроху, поки вчитель не дозволив їм відвідувати академічні класи. Все, що я читав, хлопчики слухали дуже уважно. Чому ж, запитають мене добрі люди, я розповідаю так докладно про якихось хлопчиків? Тому, відповім я, що один з них став згодом улюбленим малоросійським поетом, — то був Тарас Шевченко» і друг Тараса – Федот Ткаченко.
Займався Зайцев приватними роботами (три образи для Орловського собору, копія портрету І. Лажечнікова). Івана запрошували багатії писати портрети членів родин. В одній заможній санкт-петербурзькій сім’ї художник познайомився з гувернанткою та й одружився з Глафірою Іванівною. Як Ви розумієте, молодий чоловік мусив заробляти більше: він зайнявся викладанням малювання у 1-му Санкт-Петербурзькому кадетському корпусі.
Із 1848 р. Зайцев викладав у Полтавському кадетському корпусі впродовж 37 років. Цікаво, що кадетам викладали двоє художників: Зайцев і Волков. У Полтаві місцяни поважали Зайцева – одного із засновників місцевої жіночої гімназії, в якій Іван Кіндратович багато років безоплатно викладав малювання. Серед його учениць була художниця Глафіра Псьол.
Працював художник Зайцев Іван Кіндратович і давав приватні уроки до 81 року.
23 грудня 1887 р. у Полтаві помер 82-річний художник Зайцев Іван Кіндратович.