Рильські

Лицар, який вправно володів шаблею та лірою, у середні віки отримував прізвище Рильський (від назви музичного інструмента ліра – риля (рилє), про що свідчать словники Бориса Грінченка, Володимира Даля).
Шляхетній династії Рильських герба Остоя в XV ст. належало село Великий Рильськ (біля м. Рава в Мазовецькому князівстві). Оскільки права майорату не існувало, то скоро маєток поділили численні власники. Вони перетворилися на дрібну шляхту, тому шукали заробіток на військовій та цивільній службі. Один із предків Рильських мав прізвисько Шестопалек (мав по шість пальців на руках). Дехто дослужився до найвищих щаблів у Речі Посполитій: Самуель Рильський у 1654 – 1659 рр. був надвірним коронним підскарбієм, а Міхал Рильський у 1684 р. – гостинським каштеляном і сенатором.
Одним із перших на теренах Київського воєводства ще до Хмельниччини з’явився Войцех Рильський, київський гродський писар. І хоч Войцех мав сина Яна й онуків Юзефа та Олександра, він відписав спадок вінницьким єзуїтам, які утримували колегіум. Правнук Войцеха – Шимон Юзефович Рильський зробив кар’єру в управлінні Білоцерківського староства, став його головним управителем, багатою людиною. Одружився Шимон із Антоніною з Арциховських, знайшлося у них шестеро діточок (троє хлопчиків: Ромуальд, Юзеф, Антоній; і троє дівчаток: Анна, Гелена й Софія. Всіх їх хрестили в Білоцерківському костелі.
Шимон так укріпив Білу Церкву, що її під час Коліївщини не змогли захопити повстанці, а обмежилися кількаденним стоянням на передмісті Заріччя. Один із синів Шимона Рильського – Ромуальд – учень василіанського колегіуму в Умані, у 1768 р. опинився у руках коліїв. Перед обличчям смерті він заспівав псалом «Пречистая Діво, мати руського краю». Колії знали про походження шляхтича, але ватажок Максим Залізняк наказав відпустити хлопця й інших, засуджених на смерть поляків та євреїв. Одружився Ромуальд із Магдалиною з Пашковських, а їхній син – Теодор Рильський записав цю розповідь батька, правнук Ромуальда – Тадей Рильський – назвав свого найменшого сина на честь Максима Залізняка.
Теодор Ромуальдович Рильський на 1820-й рік володів селом Почуйки Сквирського повіту Київської губернії (198 селянських душ), селами Болешів та Покришев Радомишльського повіту (200 душ). Теодор був депутатом шляхетської комісії Київської губернії, потім – підкоморієм у Сквирському повіті та ще й маршалком шляхетства. Одружився сквирський повітовий маршалок Теодор із Теклею з Борковських. Тоді вже Рильським належали містечко Романівка й села Бровки, Дунайка, Ставище та Ярешки. Теодор Рильський був людиною непересічною. Товаришував із багатьма відомими польськими літераторами свого часу, в його домі гостював Міхал Грабовський, а Северин Гощинський був учителем його сина Розеслава.
Син Теодора та Теклі – Розеслав-Кароль-Теодор-Ян – дід Максима Тадейовича Рильського, один із найбагатших поляків, повітовий маршалок (предводитель дворянства), який взяв активну участь у повстанні 1863 року; за що його величезні багатства приватизувала імперія.
Він вінчався з Доротою з князів Трубецьких (донька мальтійського кавалера, князя Олександра і Людвіки з Росцишевських). Її мати, Людвіка Трубецька була освіченою жінкою, харизматичною особою, яка відверто підтримувала антиросійські настрої, про що свідчать рапорти поліції.
У сім’ї Розеслава Теодоровича було троє дітей: Тадей, Юзеф і Магдалена. Бабуся Людвіка Трубецька займалася вихованням онуків. У рапортах поліцейських чиновників повідомлялося, що Тадей та Юзеф Рильські вели якісь особливі «дружні розмови» з «бабушкою Рыльських княгинею Трубецкою и Василієм Фрейгангом».