Опілля, місцевість між річками Золотою Липою і Стрипою, уславив історичний романіст Юліан Опільський (справжнє ім’я — Рудницький Юрій Львович).
Юрій Рудницький побачив світ у Тернополі 8 жовтня 1884 р. Батько, Лев Рудницький, викладав географію та історію в Тернопільській гімназії і жив неподалік навчального закладу на другому поверсі в ошатному будинку, що зберігся й досі. У їхній квартирі Лев Денисович зберігав велику бібліотеку (на щастя, живу й нині). Мати – Емілія Таборська, високоосвічена жінка зі старовинної родини священиків-вірменів. Юрко (четверта дитина в сім’ї) народився кволим, із викривленим хребтом, йому судилася невесела горбата доля.
Виховувався Юрій зі старшою на два роки сестрою Софією, яка стала знаною піаністкою та музичним критиком. Від неї він перейняв тонку любов до музики, яка супроводила його до кінця життя.
Коли Юрієві виповнилося 7 років, родина Рудницьких переселилася у Львів, де батько одержав посаду у 4-й гімназії. Хлопчик навчався спершу в польській, потім в українській гімназії. Серед його вчителів були І.Верхратський, І.Левицький, І.Копач, П.Огоновський. Вчився добре: з географії, історії рідного краю, всесвітньої історії виявив успіхи «відзначаючі», з латини, рідної і німецької мов, історії природи — «дуже добрі», лише з математики, грецької і польської мов — «добрі». Коли хлопчикові було 12, від туберкульозу померла мати, через два роки інсульт убив татка. У 14 років Юрій залишився круглим сиротою, опікувалася ним сестра Софія. Після закінчення гімназії студіював філософію та філологію у Львівському університеті, завершив студії в Ґраці (Австрія). Під час навчання в Грацу Юліан Опільський жив дуже скромно. Студент Рудницький майже все дозвілля проводив у багатих бібліотеках Львова, Відня, Грацу. Він вільно читав німецькою, італійською, гебрейською, слов’янськими мовами, знав латинську та старогрецьку, з словником перекладав із англійської. На заощаджені кошти під час канікул подорожував по Італії, Греції, побував у Єгипті (Олександрії), плавав по Середземному морі, побував у багатьох прибережних містах. Він вивчав музеї, історичні місця; збирав картосхеми міст, робив записи. Живі враження знадобилися, коли писав історичну прозу, віршував українською та німецькою. Юрій Рудницький повернувся до Львова й продовжив справу батька – вчителювання. Дивовижний трудоголик вдень викладав у гімназії, повертався до дружини Марії та дочки; а увечері читав, писав. Він написав і видрукував «Підручник до науки німецької мови».
Але він любив історію, і віддався історичній прозі, бо її цінність вбачав у тому, що «вона в’яже віддалені від нас часи з теперішнім вічним, незмінним, загальнолюдським підкладом. Через те ілюструє вона минувшину, допомагає не раз визначатися у безладді і дає науку на майбутнє». У 34 роки Юрій Рудницький надрукував повість «Іду на вас. Історичне оповідання з часів Святослава (960—972)», під якою стояв псевдонім — Юліан Опільський. Наступного року завершив роман «Опирі» («Упирі»). Історичні твори Юліана Опільського були ґрунтовно підготовленими мали пригодницький характер, тому читачі віддавали їм перевагу. «Золотий Лев» http://chtyvo.org.ua/authors/Opilskyi/Zolotyi_Lev/ Повість Ю.Опільського «Сумерк» було одразу заборонено. Готуючись писати про історію стародавнього світу, Ю. Опільський вивчав вавілонський клинопис, єгипетські ієрогліфи: «Поцілунок Іштари» («нарис зі старовавілонського побуту», 1923); «Танцівниці з Тібасту», «Школяр з Мемфісу» («нариси зі староєгипецького побуту», 1927).
Він помер 9 лютого 1937 року у Львові у віці 52 років. Похований Юліан Опільський на Личаківському цвинтарі. 
Залишити відповідь