– Ану, Васильку, згадай школу. Хто такий Василь Щурат?
– Хто? А це той гад, який обізвав Франка
– І усьо?
– А нащо нам про такого щось знати? – здивувався Васько.
– Якось негусто подає наша школа інформацію. Я б нагадала, що Василь Щурат народився 24 серпня 1871 р. в сім’ї учителя на Львівщині. Батько-українець помер, коли синові було два роки, Василь виховувався в польсько-моравській родині. Тільки з 8 років у народній школі почав вивчати українську («руську») мову. Коли Василеві було десять, вони переїхали у З Львів, учився у школі-семінарії; але після четвертого класу був виключений за свідоме українство. 18-річним Щурат познайомився з І.Франком, О.Маковеєм, захопився читанням української літератури.
Тільки у 20 років удалося закінчити школу. Вищу освіту здобував у Віденському (1892-1896, тут познайомився з М.Драгомановим), Львівському, Чернівецькому університетах. У доктора В. Ягіча захищав дисертацію зі слов’янських мов.
Упродовж 36 років доктор наук Василь Щурат викладав у школах і гімназіях. Василь Щурат багато писав у газетах, перекладав, першим здійснив повний переклад українською «Пісні про Роланда» (1895); зробив віршовий переклад сучасною українською мовою «Слова о полку Ігоревім» (1907).
Щурат був обраний дійсним членом НТШ, з 1915 по 1923 рр був його головою; був першим ректором Львівського таємного університету (1921–1923), викладачем української мови та літератури.
У 1921 р. Василь Щурат відмовився присягнути на вірність польській державі, тому опинився у в’язниці, був позбавлений права викладання.
У червні 1929 разом з М. С. Возняком та Ф. М. Колессою за спеціальністю «мова та література» був обраний дійсним членом ВУАН, але у зв’язку з процесом СВУ і дальшими репресіями в Україні Василь Щурат зрікся гідності академіка.
Останні роки життя працював директором Львівської Бібліотеки АН УРСР і професором Львівського Університету.
Помер 27 квітня 1948 року у Львові. Похований 77-річний професор на Личаківському цвинтарі.
– Так він же наш, – визнав Василько. – Чому ж він обізвав Франка?
– А ти звернись до пана Гугла і знайдеш відповідь: Василь Щурат не обзивав Івана Яковича дисидентом.
