Григорій Тарновський і дружина померли в один день 1853 р.,
їхня Качанівка дісталася племіннику – Василю Васильовичу Тарновському (ВВТ-старшому), куму Тараса Григоровича Шевченка.
Василь Тарновський (старший) народився 14 (26) червня 1810 р. у Качанівці. Василь – нащадок старовинного козацького роду. Його дід, теж Василь, був випускником Кенігсберзького університету, чернігівським губернаторським маршалом; дід у других – Степан був київським губернаторським маршалом. Сталося так, що рідний дядько ВВТ – Григорій Степанович Тарновський був бездітним і взяв на виховання у свою родину в Качанівку чотирьох племінників і семеро племінниць, серед яких були брат і сестра Василь і Надія Тарновські.
Василь закінчив Ніжинський Ліцей кн. Безбородька (учився й дружив із Миколою Гоголем). У 1835-36 рр. у Качанівці відпочивали Микола Гоголь і Василь Тарновський. Кажуть, що саме у Качанівці Гоголь вперше читав свою комедію «Одруження», «Тараса Бульбу». Коли вже не було в живих ні Гоголя, ні Василя Тарновського, у 1881 р. коштом сина ВВТ-молодшого було встановлено перший в Україні пам’ятник видатному письменнику (скульптор Пармен Забелло).
ВВТ здобув юридичну освіту у Московському університеті. Все своє коротке життя (56 років) Василь Васильович віддав службі, дослідженню правових аспектів історії України та меценатству. Він написав статті «Юридический быт Малороссии» («Юридические Записки», 1842, ч. 2), «О делимости семейств в Малороссии» («Труды Комиссии для описання губерний Киевского учебного округа», 1853).
Васи́ль Тарно́вський (старший) у 1858–1859 рр. був депутатом від уряду в Чернігівському Губернському Комітеті «для устройства и улучшения быта помещичьих крестьян»; 1860 р. членом-експертом редакційних комісій у Петербурзі, які готували проект реформи.
Діставши в спадщину великі маєтки дядька Григорія на Чернігівщині, він зайнявся господарством, бізнесом. Щойно ВВТ-старший став володарем Качанівки, він запросив на посаду управителя етнографа Опанаса Марковича, чоловіка Марка Вовчка. Це подружжя тоді бідувало на хронічне безгрошів’я. Марія Олександрівна не стрималася – і закрутила роман із обома паничами, тому Василь Тарновський дав Марковичу 10 тисяч відступного, аби подружжя виїхало. Опісля Марко Вовчок згадувала про залишки «дівочого гарему» Григорія Тарновського з дівчат-кріпачок.
На зароблені кошти Тарновський продовжив колекціонування зразків козацької культури, запрошував відомих українських митців сім’ями відпочивати в Качанівці, був меценатом. Упродовж життя ВВТ-старший морально та матеріально допомагав Т. Шевченкові, не раз приймав у Качанівці. ВВТ допоміг П.Кулішу видати «Записки о Южной Руси» і «Чорну Раду».
Одружився Василь Васильович із Людмилою Володимирівною Юзефович. У 1843 р. сестра Надія та друг Т.Шевченко хрестили його дитину. З того часу Тарас Григорович звав пані Надію «кумасею», а Людмилу Тарновську — «єдина Підкумася». Тарас Шевченко був небайдужий до Надії Василівни, він неодноразово сватався до неї, але отримував відмови. Глибоко віруюча, розумна, серйозна панянка сприймала Шевченка, як брата, точніше, Кума.
Надія Тарновська листувалася з Шевченком, підтримувала в найтяжчі періоди життя, була віддушиною в останні роки.
На її відмови темпераментний, екстравагантний, чуттєвий Шевченко відповів поезією «Н. Т.»: Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем, нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди…». Не поблудила, померла 70-річною дівицею. Все, що мала від Шевченка, Надія Тарновська передала до колекції свого племінника Василя Тарновського-молодшого.
Помер Василь Тарновський старший 4 (16) грудня 1866 р.
Залишити відповідь